Нежданні гості

Здавалася у невеликому селі, де жили дід, баба та курочка ряба все стало на свої місця. Дні йшли за днями, гортався літній календар. Сонце оббігало за день небосхилом із сходу на захід. Клопоти та турботи по господарству повністю поглинули стареньких. Вони щоденно були зайняті роботою. Інколи вони виїздили на своїй невеличкій машині. І вони самі і оточуючі вже з викли до того, що їх Перлинка інколи кліпає очима-фарами. Якось всі дуже спокійно прийняли той факт, що машина діда і баби має надприродне чарівне походження. Наче феї щоденно відвідували цей невеличкий населений пункт. Чарівниця, що колись давно начаклувала Перлинку, зробивши свої добрі справи, відбула у свій піднебесний замок. І як би відтоді нічого особливо не змінилося. Тільки віднайти її тепер стало простіше. Зв'язатися з чарівницею раніше могла Перлинка. А тепер це стало доступним і діду з бабою. У них це виходило навіть краще ніж у чарівної сіренької машинки. Зважаючи на те, що вони всі гуртом зробили роботу у чарівному світі. Цей ситуативний гурт стали сприймати як один колектив. Тож діду з бабою не треба було вдаватися до спіритичного сеансу. Вони могли просто подумки згадати про чарівницю. І ось - вона вже стояла перед очима. Що ж робити у такому випадку? Ото халепа. Дід з бабою тоді вдавалися до гостинності. І за чаюванням розказували як їм поталанило у житті. Що вони зустріли на своєму життєвому шляху таку добру і вмілу фею. Після декількох таких викликів фея начаклувала діду з бабою телефон. Великий чорний ще з диском замість кнопок, з товстим чорним шнуром, який з'єднував апарат зі слухавкою. Для сторонніх очей телефон навіть був ввімкнений у спеціальну розетку у стіні. Але цей роз'єм не був під'єднаним до загальної телефонної дротової мережі. Чарівниця зробила цей пристрій спеціально для прямого зв'язку з нею. Звісно, що баба з дідом вже давним-давно мали мобільні телефони. І у разі потреби мали змогу телефонувати у будь-якому випадку до родичів чи звертатися до аварійних та термінових служб. Начаклований телефон був єдиним у своєму роді. Він був спланований таким чином, щоб скористатися ним для зв'язку з чарівницею, могли лише ті хто знав його таємницю. Навіть якщо сусідські дітлахи ненароком забіжать до старих у хату, їм не вдасться потурбувати незвичайну знайому діда і баби. Річ у тім, що для того щоб зателефонувати феї, треба було не набирати цифри, а натиснути на диск. Це також не було гарантією розмови з єдиним абонентом приєднаним до цього телефонного апарату. Щоб бува випадково хтось не знайшов те що диск не лише крутиться, а ще і натискається. Наступну таємницю знали лише баба з дідом. І тільки вони могли поговорити з чарівницею. Секрет полягав у тому, що після натискання до упору на диск телефонного апарату, необхідно було дочекатися відповіді. І тут теж фея подумала про випадковість. Телефонний дзвінок лунав лише у тому випадку, коли слухавка була не знята з апарату, а повернута під певним кутом. Після появи ще одного чарівного витвору на сільському подвір'ї, візити феї через те що її згадали припинилися. А сусіди перестали перешіптуватися з того приводу, що ой як невдало баба з дідом придбали собі машину. Весь час скаржаться на свій транспортний засіб попередній господарці і вона змушена приїздити у село і виправляти та підремонтовувати машинку. Що відмітили місцеві, так це те, що електрику на всі сто відсотків налагодити не вдалось. Бо машинка діда з бабою час від часу підморгувала фарами. Ніби кліпала очима. Чарівниці такі розмови подобалися. Вона деякий час прослуховувала розмови у селі за допомогою свого незвичного телефонного апарату Адже вдалося повністю закрити від сторонніх наявність існування із іНежданні гостіншого світу. 

Але від потойбічних сил сховати неодноразове прибуття чарівниці у населений пункт не вдалося. Річ у тім, що той світ це така організація, що має свої певні правила і посади. Окрім активних, як то чорти чи відьми, є і інші, допоміжні, так би мовити "служби". Сіно, що трохи підгоріло від нічних дій нечестивців, вже прийшов час збирати. І бабі з дідом було трохи дивно бачити, що через увесь їх сінокіс хтось натрусив трухлявої деревини. Трухлятиння просипалося між зубцями вил і переставали турбувати стареньких господарів. Цього дня вперше до машини Перлинки був застосований причіп. Його повністю загрузили сухим духмяним сіном. І невеличка машина доставила його у двір для подальшого застосування у господарських потребах. Ніщо не натякало на присутність нечистої сили в цій сільській ідилії. А вона таки була. І це саме прояви того світу залишили трухлявий слід на сінокосі через усю його діагональ. Якщо нечестивці починають десь гуртуватися, використовуючи притаманні білому світу споруди, то вони завжди ставлять десь поблизу свого "чатового". І біля покинутого та затопленого млина він теж був. Як і належить у таких випадках це був трухлявий пеньок. Ніякої ролі він не грав доки тут була нечисть. Коли ж вони покинули насиджене місце у пенька з'явилася власна магічна сила та можливість бачити.  І вона повинна була б з плином часу зникнути. Та цей пеньок був ніби паразитом. Він підживлювався від чарівних сил інших. Отже, як тут була чарівниця, сама того не знаючи, вона наповнювала пеньок життям. І він, коли зміцнів, вирушив у дорогу - шукати тих, хто поставив його тут вартувати. Йдучи шляхом, пеньок зовсім розсипався, проте залишилися новини, які змогли зачепитися за іншого такого ж чатового. Але менш трухлявого. І той поскакав убік берега, де був сінокос баби і діда. Сіренька машинка, як завжди прогулювалася нічної пори. І вона була вельми здивована, побачивши пеньок, що скакав на одному сучку по дорозі до річки. Там пеньок спробував було шувбоснути в річку. Та чарівниця зробила воду непроникною. Пеньок вдарився об неї мов об лід. І на радість машинки розсипався на друзки, які понесло десь далеко тихою водою. Та не вдалося втопити новини, що здійнялися вгору і почали разом з потоками вітру шукати ще когось, щоб впасти на його неочікуваними звістками. Це повинен був бути якийсь представник того світу. А машинка нишком повернулася додому в свій гаражик і тихо в спокійно заснула. Бо вона була з чарівного світу, але з доброго, тож дізнатися оті новини, що були в пенькові не могла.  Новини, хоч і не мали плоті, зібралися докупи, утворили вогняний шар кульової блискавки і рушили мандрувати нічними просторами. Спочатку вони покотилися над землею до води. Пропалили дупло в одній з верб, у іншій обсмалило кору. Тоді м'яч з вогню відобразився у водній гладі та відбився від неї, підскочивши угору. Після цього кругла блискавиця деякий час миготіла у повітрі на місці колишнього бою нечестивців. І вже звідси громовиця знайшла дорогу. Прямо у самісіньке пекло. Там вона впала межі роги першому ліпшому чорту. Він, зважаючи на 700 градусну, чи може більше, температуру, навіть не помітив такої незначної дрібнички як удар кульової блискавки. Але думки в нього різко змінилися. Він не був в змозі виконувати свої звичні обов'язки. Йому зовсім не хотілося смажити грішників. Його манило у той підводний світ, де колись правили свої вечірки нечестивці- у затонулий млин. Він вже знав, що там на воді стоїть захист, що робить її непроникною для нечистої сили. І його хитрий розум вже придумав як можна обійти цей застережений захід. Залишилося лише організувати постійне підкидання дров під казани з грішними душами. І чорт склав дрова пірамідкою. Щоб як нижні кругляки підкочувалися до вогню, на їх місце ставали інші. Тільки він покинув межі пекла, всім його розрахункам прийшов кінець. Піраміда з колод розвалилася, розкрившись врізнобіч. Деякі з дров таки попали в те багаття, що мав палити чорт. І вони чесно виконали свою роботу, підтримавши вогонь. А чорт тим часом вирішив знайти собі засіб для подолання бар'єру, накладеного доброю чарівницею на воду. Після пекла він матеріалізувався к вовчій норі. Це була нора вовка одинака. Сірий натягав собі у кубло різних матеріалів з села. Тут були мішки і старі куртки. І на цьому всьому він спав. Було йому м'яко і тепло. Від таких його особливостей від нього відмовилася зграя. Тому його обрав у якості перевізника чорт.  З одним вовком впоратися легше, ніж би їх було набагато більше. Трохи пововтузтлись вони удвох у норі. Чорт та вовк. Чорт був продуманим. Він чітко йшов до своєї мети. Вовка ж застала халепа за ненацька і він був розбужений від сну. Тому йому прийшлося підкоритися злому чортові що прийшов з самісінького пекла. Верхи на вовкові продовжив свою нічну пригоду чорт. Хоч це було і нелегко. Бо коли вовк відчував, що чорт починає слабкіше триматись за його шерсть, то починав пробувати скинути зі свого хребта наїздника. Під час руху вовк хотів пару раз вкусити чорта. Та той був готовий до цієї несподіванки і перешкоджав сіроманцю у цих починаннях. Біля річки почалася найцікавіша частина. Вовк панічно боявся води і навідріз відмовлявся не лише стрибати у річку, а навіть наближатися до води. Тоді чорт скористався тис що вночі сили зла стають міцнішими. Він власною магією підняв вовка над водою. Поставив його у повітрі під кутом сорок п'ять градусів. І, починаючи з морди, запхав сірого під воду. Там сірий став спокійнішим. Зрозумівши, що протистояти силі чорта він не зможе, вовк став спокійнішим і добре слухався свого наїздника. За час, що млин стояв під водою, він встигнув вкритися жабуринням. Глибоко крім в мул. В середині його поросли водорості. Незважаючи на всі маскувальні заходи, застосовані природою чорту вдало віднайти місце колишніх вечірок нечистивців. Він став серед запалення споруди і розглядав все довкола.