Містер Гриль

                                                           За п’ять днів до

  Це був звичайний п’ятничний вечір, вісімнадцяте вересня. Самотній чоловік років сорока сидів за столом і дивився у вікно, яке було залите краплями осіннього дощу. Того самого огидного дощу, який йшов уже третю добу. Перед ним стоїть фотографія його дружини та двох доньок, десяти та восьми років. Він проводить по ній рукою, голосно зітхає й встає з-за столу. Піднімається на другий поверх своєї квартири, заходить у спальню й засинає. Ніч… Глибока ніч. Дощ іде й іде, не зупиняючись ні на секунду. Громить грім. З вікна будинку видно порожню й ледь освітлену тьмяними ліхтарями вулицю. З цього вікна, на цю всю погоду, дивиться чоловік. Чоловік, який прокинувся о другій годині ночі й більше не може заснути. Його звати Гордон. Гордон Кі Гріл. Йому сорок три роки, розлучений. Має двох доньок… Восьмирічна — Еббі, і десятирічна — Мері. Його колишня дружина — Сільвія, вже три роки як, Сільвія Латт. Живе з дівчатками в маленькій квартирці на Кілліон-роуд. І веде не дуже здоровий спосіб життя. А Гордон. Гордон працює в ресторані-барбекю. Він там кухар. І незважаючи на скромний заробіток, йому вистачає. Однак… Через п’ять днів приїжджають його доньки, вони завжди приїжджають до нього в гості, хоча б раз на рік. І цей рік не став винятком. А тепер чоловік вимикає світло, зачиняє вікно у своїй спальні й намагається заснути до самого ранку.

                                                                  За чотири дні до

Вранці дощ нарешті припинився. Вперше за три дні. Навіть вийшло сонце. І Гордон вирішує сьогодні виїхати у справах. Він виходить зі своєї квартири, замикаючи її на замок, сідає в машину й їде. По дорозі він заїжджає до магазину й купує новий гриль. Навіщо? Просто він вирішив, що приготує стейки до приїзду своїх доньок. Потім він заїхав у продуктовий магазин, щоб купити все необхідне. Далі — на заправку. І вже потім… повернувся додому. Поклавши продукти в холодильник, Гордон взявся збирати гриль. На задньому дворі є галявина. Там і стоятиме його гриль, подумав він. І перенісши всі необхідні деталі, він взявся за роботу. Яка у нього тривала аж до самого вечора. І в підсумку Гордон зібрав великий, мабуть, найбільший гриль із усіх можливих. Але він залишився задоволеним. Побачивши готовий результат, він посміхнувся й зайшов у будинок. Так настало наступного ранку.

                                                                               За три дні до

Сьогодні неділя. Завтра приїжджають його доньки, і Гордон вирішує підготуватися. Спочатку він вирішив прибрати. Повністю навести лад у будинку. Пропилососив і помив підлогу. Потім помив увесь брудний посуд, який лежав у раковині з минулої суботи, і виніс сміття. Усі мішки, що накопичилися біля його вхідних дверей. Але й цього виявилося замало. Будинок, звісно, став чистішим, але щось не давало Гордону спокою. Тоді він вирішив увімкнути пральну машину. Ні, вирішив протерти пил… Все одно не те. Вирішив привести себе до ладу. І все одно… не те. Вирішив зайнятися готуванням і, підготувавши все до завтрашньої зустрічі, він навіть не помітив, як настав вечір. Сонце вже сідає, дощ повертається. Тоді чоловік вирішує увімкнути телевізор. Йому трапився випуск новин. Новини були про нового маніяка в його районі… Йшлося про невідомого вбивцю чотирьох. Чотирьох зовсім різних і нічим не схожих жертв. Двадцятирічного — Ріда Принса, п’ятирічної — Мег, шістдесятирічної Тіффані та дванадцятирічного хлопчика — Піта Полока. Усіх цих жертв, за запевненням поліції, вбив один чоловік. Незнайомець на прізвисько Гріль. Містер Гріль. А знаєте чому? Кажуть, у новинах. Він жорстоко вбив їх… так. Ніхто не знайшов тіла… так. Але найголовніше, що об’єднує ці справи… Щось спільне між ними чотирма… Отже, на місці смерті, а точніше — на останньому місці всіх жертв, лежала одна річ. Така іржава… І дуже… дуже велика… Гриль для барбекю. Гордон вимикає телевізор, у квартирі панує мертва тиша, десь тридцять секунд, а потім він встає з дивана й іде до своєї кімнати. Спати. Адже завтра приїжджають його доньки… На зустріч з якими він чекав цілий рік.

                                                                    За два дні до

Ось він. День, на який Гордон так довго чекав і до якого так старанно готувався. Сьогодні приїжджають його доньки. І сьогодні він їх побачить. Нарешті. Гордон сьогодні встав рано. Зібрався. Сів у свій автомобіль і поїхав на вокзал. Куди рівно о 10:00 прибуває поїзд. І ось. Він уже на вокзалі. Зустрічає поїзд. З вагона №2 виходить Мері, тримаючись за руку зі своєю сестрою Еббі. Побачивши батька, вони побігли його обіймати. Гордон почав їх розпитувати, як вони доїхали і чи готові вони провести свій найкращий день із татом. На що дівчатка відповідають — Так! І ось вони вже в машині й їдуть додому. Приїхавши, дівчатка побігли на другий поверх, де на них уже чекали подарунки. Не те, щоб у них був день народження… ні. Гордон вирішив просто… купити їм сувенір, магнітик і по новій ляльці до колекції. А далі… Все пішло так, як і було заплановано. Перекус, відпочинок, природа, стейки. Все йшло надто ідеально, аж до настання ночі. Вночі знову пішов дощ, ще сильніший, ніж у попередні дні. Почав гриміти грім і блискати блискавка. Дівчатка прокинулися від страху. І Гордону довелося їх заспокоювати, тож він пробув з ними до самого ранку.

                                                                          За день до

«Доброго ранку!» — сказала Мері, коли прокинулася й побачила батька, що сидів у кріслі. «Доброго», — відповів той. Згодом прокинулася Еббі. «Доброго ранку, тату!» «Доброго…», — відповів той. Погода трохи заспокоїлася. Дощ, звісно, мрячив, але без грому й грози. А далі день минув так. Сніданок, прогулянка, перекус і збирання речей. Адже сьогодні дівчатка їдуть. І після обіду у них поїзд. Ще трохи ігор, перегляд телевізора і все… На вихід. Коли всі сіли в автомобіль, Гордон ще раз запитав… Коли ви приїдете ще? На що дівчата просто похитали головами, адже вони не знали, коли їм дозволять. І чи дозволять взагалі. Тоді Гордон просто завів машину й поїхав на вокзал. Вже через півгодини вони прощалися. Гордон посадив їх у вагон, почекав, поки поїзд рушить, і сів у машину. Як тільки він від’їхав від вокзалу, пішла сильна злива… з блискавками та грозою. Погода не хотіла, щоб вони їхали, подумав Гордон. Але справа була в іншому. Приїхавши додому, було вже пізно. Через дощ було темно, все небо затягнули хмари. І коли чоловік увійшов до свого будинку. Він одразу зрозумів, що щось тут не так. Двері… Скляні двері у двір були відчинені… Настільки, що до будинку потрапляли краплі дощу. Але головне… було не це. А те, чого не було на своєму місці. Так! Його самого… Його нового, найбільшого гриля. Він просто зник! Тоді Гордон вирішив увімкнути телевізор. Саме в той момент, коли йшов екстрений випуск новин. І ведучий казав: знайдено нову жертву. Восьмирічний — Бен Барроу, але знаєте, чим цього разу все відрізняється. Ні… Ми впевнені, що це справа рук того самого маніяка… Просто… Ключова відмінність від попередніх справ полягає в тому, що замість старого й іржавого гриля… маніяк використовував… новий. Абсолютно новий і чистий, великий гриль. Якого раніше він не використовував. Ось фотографії… І Гордон одразу ж застиг у ступорі… Це був його гриль, який він лише нещодавно купив… Він упізнав його… Тоді він вимкнув телевізор і замислився, а потім промовив уголос… Хто ж ти? Містер Гриль…. І подивився у вікно, де блиснула блискавка, потім прогримів грім і дощ полив з новою силою… Так, ніби його там не було, секунду тому.