Розділ 33. Гаряча пара

​

Коли наші губи нарешті роз'єдналися, повітря навколо здалося занадто холодним для моїх палаючих щік. Серце калатало в грудях так, наче я щойно пробігла марафон. Ельдар не поспішав відходити. Його важке, гаряче дихання лоскотало мою шкіру. Він повільно провів тильною стороною долоні по моїй вилиці, залишаючи ледь помітний сірий слід від рідкої глини, і раптом тихо, хрипко засміявся, розглядаючи нас обох.

​— Якщо ми зараз же це не змиємо, Кіро, глина просто застигне, і ми перетворимося на дві скульптури в цій майстерні, — його сірі очі блиснули з тією самою хлопчачою, живою грайливістю, яку я бачила, але в їхній глибині все ще палахкотів справжній, небезпечний вогонь. — Ходімо, в кутку є робочий душ.

​Він схопив мене за руку, міцно переплітаючи наші пальці, і повів углиб майстерні, повз стелажі з готовими виробами, туди, де за щільною, важкою ширмою ховалася проста душова кабіна. Ельдар крутанув кран, і за мить простір заповнився рівномірним шумом води та густою, теплою парою, яка миттєво почала засідати на стінах і дзеркалі.

​Він повернувся до мене, і його погляд став неймовірно серйозним, майже трепетним. Його великі, забруднені глиною руки лягли на мої плечі. Одним плавним рухом він розв'язав тасьми мого лляного фартуха, дозволяючи йому впасти на підлогу. Потім його пальці торкнулися тонких бретельок мого оливкового сарафана. Він діяв повільно, ніби даючи мені час передумати, але я лише затамувала подих. Шорстка тканина ковзнула вниз по моїх грудях, стегнах і лягла купою біля ніг. Коли його руки торкнулися моєї нижньої білизни, змиваючи останні бар'єри, я відчула себе абсолютно беззахисною і водночас неймовірно бажаною.

​Тепер була моя черга. Мої тремтячі пальці лягли на край його футболки. Ельдар слухняно підняв руки, дозволяючи мені зняти її і кинути кудись убік. Я провела долонями по його міцних, рельєфних грудях, які теж були в сірих розводах. За кілька секунд його шорти та білизна відлетіли туди ж. Ми залишилися абсолютно оголеними одне перед одним — дві людини, забруднені землею та пристрастю.

​Ельдар затягнув мене під струмені води першим. Гаряча вода миттєво обрушилася на мої плечі, приносячи дивовижне, майже ейфоричне фізичне полегшення. Підсохла глина на шкірі вмить стала м'якою, слизькою і почала стікати до наших ніг сірими, брудними струмками, оголюючи моє тіло.

​— Повернись, — тихо, з притиском попросив він.

​Я слухняно послухалася, повертаючись до нього спиною й упираючись долонями в прохолодний кахель стіни кабінки. Його великі, теплі, шорсткі долоні почали обережно, круговими рухами змивати залишки глини з моїх плечей, лопаток і вздовж хребта. Кожен рух Ельдара був повільним, майже ритуальним, наповненим такою концентрованою турботою, що в мене підкошувалися ноги. Вода стікала між нашими тілами, забираючи із собою сірі розводи й оголюючи мою чисту, надзвичайно чутливу до кожного його дотику шкіру. Відчуття його гарячих рук на тлі гарячих потоків води змушувало моє серце битися десь у самому горлі.

​«Він змиває з мене все... — думала я, заплющивши очі й підставляючи тіло під його руки. — Усі мої страхи, мої дурні сумніви, мою недовіру. Під цією водою немає генерального директора і немає маркетолога. Є тільки він і я».

​Коли він закінчив зі мною, я розвернулася. Ельдар важко, глибоко дихав, його темне волосся повністю намокло й пасмами спадало на чоло, а краплі води блищали на його рельєфних грудях, як коштовне каміння. На його лівій щоці все ще залишався розмитий мазок глини, який вода чомусь пропустила.

​— Пропустив, — ледь чутно прошепотіла я.

​Я піднялася на пальчиках, лагідно торкнулася його обличчя і пальцями змила цей останній сірий слід, роблячи його шкіру абсолютно чистою.

​Ельдар перехопив мою руку, з силою, але ніжно притиснув мої вологі пальці до своїх гарячих губ, залишаючи на них короткий поцілунок. Його срібні очі потемніли, перетворюючись на два грозові озерця. Іншою рукою він владно, безкомпромісно обхопив мене за талію, притискаючи моєю спиною до вологої, запітнілої кахельної стіни кабінки.

​— Змиваємо все зайве, Кіро, — хрипко, майже звіряче вимовив він за мить до того, як його губи знову накрили мої.

​Цей поцілунок уже не мав нічого спільного з колишньою ніжністю — він був голодним, нетерплячим, сповненим тієї самої первісної, небезпечної пристрасті, яка палила нас обох. Потоки води з душової лійки нещадно поливали нас зверху, галасуючи по пластиковому піддону, але всередині мене все палало божевільним вогнем.

​Коли він підхопив мене під стегна, легко піднімаючи вгору, я судомно, інстинктивно обхопила його талію ногами. Мої пальці міцно, до білих суглобів впивалися в його вологі, міцні плечі, шукаючи єдину надійну опору в цьому всесвіті, адже мокрий кахель за моєю спиною був занадто слизьким.

​Він увійшов так глибоко і впевнено, що в мене миттєво перехопило подих, а з грудей вирвався тихий, протяжний стогін, який одразу ж потонув у шумі води. Гарячі струмені омивали нас зовні, але цей зовнішній жар був нічим порівняно з концентрованим, майже болісним вогнем, який кожен його потужний поштовх розпалював у мені всередині. Волога нашої шкіри і краплі дущу змішалися, роблячи кожне зіткнення тіл неймовірно щільним, до божевілля чутливим. Це було відчуття абсолютної, підкорюючої наповненості, від якої мої пальці ніг судомно стискалися.

​Ельдар рухався впевнено, ритмічно і владно, утримуючи мою вагу на вазі так легко, наче я справді була його найдорожчою, найулюбленішою скульпторою, яку він висікав із мармуру прямо зараз. Світ навколо нас звузився до розмірів цієї тісної, запітнілої кабінки, до гарячого стукоту крапель і його хрипкого, рваного дихання біля моєї шиї. Кожен його рух відгукувався всередині мене хвилею чистої електрики.

​Коли шалена хвиля насолоди нарешті накрила нас обох, змушуючи моє тіло здригнутися в солодких судомах, мені здалося, що я остаточно розчиняюся в цій гарячій парі, в цьому літньому вечорі й в цьому чоловікові, який щойно, без єдиного сумніву, повністю переписав мою реальність.