Розділ 23. Шторм у каюті

​Його губи не просто цілували — вони забирали весь кисень із моїх легень, стираючи з пам'яті минуле, майбутнє, корпоративну етику і взагалі будь-який здоровий глузд. Мій перший, справжній, вибуховий «кусь» на борту цієї клятої яхти виявився початком незворотного процесу. Я відповіла на поцілунок з усією накопиченою за тиждень панікою, що нарешті трансформувалася в чисту, концентровану пристрасть. Мої пальці самі зарилися в його густе, м'яке волосся, злегка відтягуючи пасма, а Ельдар лише глухо рикнув мені в губи, підхоплюючи мене під стегна і буквально переносячи з палуби вглиб судна.

​Як ми опинилися в каюті, я майже не зафіксувала. Мій внутрішній навігатор просто вимкнувся.

​Двері за нами зачинилися з глухим клацанням. Тут, внизу, панував інтимний, розкішний напівморок. Дерев'яні панелі з дорогого махагоні відбивали м'яке світло приглушених настінних бра. Яхта ледь помітно погойдувалася на хвилях, і це створювало дивне відчуття відірваності від усього світу. Тут не було офісу. Не було дрес-коду. Тільки шурхіт води за бортом, наше важке дихання і шалений стукіт двох сердець.

​— Кіро... — Ельдар відсторонився всього на міліметр, важко дихаючи мені в губи. Його сірі очі в темряві здавалися майже чорними, великими, блискучими від голоду. — Ти впевнена? Бо якщо ми зараз не зупинимося, я тебе більше нікуди не відпущу. Жодних шаф. Жодних зламаних кранів.

​«Упевнена? Боже, я ніколи в житті не була впевнена в чомусь так сильно», — пронеслася думка в моїй палаючій голові. Моя броня «синьої панчіхи» душила мене. Мені хотілося скинути цей безглуздий, мішкуватий брючний костюм, який я так наївно одягла як захист.

​— Мені заважає цей одяг, Ельдаре, — прошепотіла я, і мій власний голос здався мені невпізнанним — хрипким, глибоким, сповненим бажання.

​Він тонко, хижо посміхнувся, і в цій посмішці не було знущання — лише чисте захоплення. Ельдар почав повільно, наче на першій передачі, розстібати ґудзики мого строгого піджака. Його пальці, великі, гарячі, злегка торкалися моєї шкіри крізь тонку сіру блузку, і кожне це торкання викликало дикий, електричний розряд.

​Я дивилася на нього, і мій внутрішній голос, який зазвичай іронізував, зараз просто тремтів від захвату. Я бачила, як він сам скидає свій розстебнутий піджак прямо на підлогу. Його біла сорочка, вже пом'ята, з розстебнутими верхніми ґудзиками, обтягувала широкі плечі та рельєфні груди. Той самий біцепс, який я так смутно пам'ятала з текілової ночі, зараз був прямо переді мною — реальний, напружений, сильний.

​Коли мій піджак полетів слідом за його одягом, Ельдар зупинився. Його долоні лягли мені на талію, проникаючи під край блузки. Шкіра до шкіри. Його руки були шорсткими, гарячими, і цей контраст із моїм прохолодним тілом змусив мене солодко вигнутися назустріч.

Пахло морем, його дорогим парфумом із нотками шкіри й тютюну, і ледь помітним ароматом розлитого на палубі червоного вина. Чуттєвість цього моменту просто зашкалювала. Я чула, як працює тихий кондиціонер каюти, як порипує дерево під вагою наших тіл, і цей ритмічний рух хвиль... він наче диктував нам темп.

​— Ти така красива, Кіро. Навіть у цьому своєму вчительському образі, — тихо сказав він, і його голос вібрував десь у мене в грудях.

​Він проявив ту саму сторону, якої я ніколи не бачила в офісі. Залізобетонний, безкомпромісний Горяєв зараз роздягав мене неймовірно дбайливо, майже трепетно. Він не рвав одяг, він вивчав кожну діляночку мого тіла, як справжній перфекціоніст, який прагне до ідеалу. Він акуратно витягнув шпильки з мого тугого пучка. Волосся важкою хвилею розсипалося по моїх плечах. Ельдар запустив у нього пальці, закидаючи мою голову назад для нового, ще більш глибокого поцілунку.

​Ми перемістилися на широке ліжко, застелене шовковою темною білизною. Шовк холодив спину, але Ельдар зверху був чистою, плавленою лавою.

Коли між нами не залишилося жодного клаптика тканини, мій сором остаточно випарувався, поступившись місцем чистому, тваринному бажанню. Я вивчала його тіло руками — сильні лопатки, чіткі кубики преса, шрами на плечі... Він був бездоганним. Справжній Містер Досконалість, але тепер він належав мені.

​Ельдар опустився нижче, покриваючи поцілунками мою шию, ключиці, улоговинку між грудьми. Його язик залишав вологі, гарячі доріжки, від яких я судорожно стискала пальцями простирадла.

Я відчувала його кожною клітиною. Його дихання на моїй шкірі, смак його губ — терпкий, винний, солодкий. Коли його долоня ковзнула вниз по животу, до найпотаємнішого, найінтимнішого мого місця, я тихо зойкнула, вигинаючись у його руках. Його пальці знайшли мою вологу, палаючу сутність — вони діяли неймовірно вміло, пестячи й розтягуючи та змушуючи мене буквально плавитися від нестерпної солодкої муки.

​«Боже, він точно знає, що робить...» — мигнула остання чітка думка, перед тим як світ звузився до розмірів цього ліжка.

​— Ельдаре... будь ласка... — попросила я, майже благаючи, бо терпіти цю прелюдію більше не було сил. Швидкість підвищувалася, перша передача залишилася позаду, мотор нашого божевілля працював на максимумі.

Він піднявся, зависаючи наді мною. Його очі горіли таким первісним вогнем, що в мене перехопило подих. Його сильне, тверде єство притиснулося до моєї гарячої, готової до нього плоті. Ельдар зафіксував мої руки над головою, переплітаючи свої пальці з моїми, і повільно, приголомшливо глибоко увійшов у мене.

​Я видихнула його ім'я просто йому в губи. Це почуття було таким повним, тягучим і гострим, що на очі навернулися сльози від цього дикого, чистого задоволення. Каюта хитнулася — чи то від хвилі, чи то від нашого власного шторму.

​Він почав рухатися. Спочатку повільно, даючи мені звикнути до його розміру, до цієї заповненості, а потім темп стрімко зростав. Ельдар діяв потужно, впевнено, наче підкоряв собі цю водну стихію і мене разом із нею. Кожен його поштовх відгукувався в мені хвилею гарячого струму. Я обхопила ногами його талію, притягуючи ближче, бажаючи розчинитися в ньому повністю, стати одним цілим