Розділ 24

Коли вони повернулися до Ліора, Тома не було вже дев’ятнадцять годин.

Марк дізнався точний час не від Ілани.

Від паперу.

У Будинку свідчень на дошці входів і виходів стояв запис:

ТОМ ВЕЙР.

ВИХІД: 06:14.

МАРШРУТ: НЕ ФІКСУВАТИ.

ПРИЧИНА ВИХОДУ: НЕ ФІКСУВАТИ.

СТАН ПАМ’ЯТІ ПРО ІЛАНУ ВЕЙР НА МОМЕНТ ВИХОДУ: НЕ ЗМІНЮВАВСЯ.

Нижче іншим почерком:

ЗАПИС ОСТАННЬОГО ПУНКТУ ДОЗВОЛЕНИЙ ТОМОМ ВЕЙРОМ ЛИШЕ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ХИБНОМУ ТВЕРДЖЕННЮ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПАМ’ЯТІ.

Марк перечитав двічі.

Не тому, що було складно.

Тому що останній рядок болів точністю.

Том навіть під час відходу подбав, щоб ніхто потім не сказав:

він згадав сестру і пішов.

Не згадав.

І пішов.

Ілана стояла за два метри.

Права рука ще залишалася в шині.

Вона дивилася не на дошку.

На Марка.

— Ти знав?

— Тільки те, що ти передала.

— Що він пішов.

— Так.

— Не куди.

— Ні.

— Не чому.

— Ні.

— Не з ким.

— Ні.

— Він був сам.

— Це ти теж написала.

Ілана заплющила очі.

— Я не питала, що я написала.

Марк замовк.

Вона підійшла до дошки.

Прочитала.

Архівна Ілана заговорила першою.

— Він завжди вставав рано, коли тікав.

Теперішня одразу:

— Не називай це втечею.

— Я пам’ятаю.

— Ти пам’ятаєш іншого Тома.

— Він той самий біологічно.

— Не те саме.

— Я знаю.

Дві Ілани замовкли в одному тілі.

Марк уже навчився чути різницю.

Архівна говорила трохи швидше.

Ніби боялася, що її перервуть.

Теперішня залишала більше пауз.

Можливо, тому що жила в світі, де пауза вже стала політичною дією.

Ілана торкнулася пальцями рядка:

МАРШРУТ: НЕ ФІКСУВАТИ.

— Сена знає?

— Ні, — сказала Сена від дверей.

Ілана не повернулася.

— Можеш дізнатися?

— Можливо.

— Через Ліор.

— Можливо.

— Через старі водні контури.

— Можливо.

— Через те, що він залишив у Шарі.

— Можливо.

Ілана нарешті повернулася.

— І?

Сена дивилася спокійно.

— Не буду.

Тиша.

Марк відчув удар ще до того, як Ілана заговорила.

— Бо він попросив.

— Так.

— А якщо він у небезпеці?

— Тоді умови можуть змінитися.

— Звідки ти дізнаєшся, якщо не стежиш?

Сена не відповіла одразу.

— Не дізнаюся.

Ілана засміялася.

Один короткий звук.

— Чудово.

— Ні.

— Не кажи це слово.

— Не збиралася.

Ілана пішла до неї.

Не агресивно.

Саме тому Марк напружився сильніше.

— Ти дозволила йому піти.

Сена не відступила.

— Я не мала права затримати.

— Ти могла сказати мені.

— Він попросив сказати після виходу.

— І ти погодилася.

— Так.

— Ти могла відмовитися.

— Так.

— Але не відмовилася.

— Ні.

Ілана дивилася.

— Я тебе зараз ненавиджу.

Сена кивнула.

— Це можна.

— Не роби з мене вправу у своїй етиці.

Удар.

Сена зблідла.

— Правильно.

Ілана засміялася знову.

Цього разу гірше.

— Ви всі стали нестерпні.

Вона повернулася до Марка.

— А ти?

Він уже знав питання.

Все одно не хотів.

— Що я?

— Якби знав маршрут — сказав би?

Марк мовчав.

— Марку.

— Ні.

Ілана завмерла.

Архівна всередині не сказала нічого.

Теперішня теж.

Це було гірше.

— Навіть мені.

— Він попросив не передавати маршрут.

— Я його сестра.

Марк відчув, як слова повисли.

Ілана теж почула себе.

— Тобто…

Вона закрила очі.

— Чорт.

Марк не допомагав.

Вона відкрила.

— Я хотіла, щоб ти порушив його рішення заради мене.

— Так.

— І частина мене досі хоче.

— Так.

— Не кажи, що це нормально.

— Не скажу.

Ілана дивилася на нього.

— Але ти розумієш.

— Так.

— Це ще гірше.

— Знаю.

Вона розвернулася й пішла.

Сена хотіла рушити слідом.

Зупинилася.

Марк помітив.

— Не йди.

— Чому?

— Бо зараз ти хочеш допомогти, щоб виправити власну провину.

Сена подивилася.

Потім витягла блокнот.

Марк застогнав.

— Не обов’язково все записувати.

— Це я вирішу.

Він кивнув.

— Справедливо.

— Ненавиджу вас.

— Приєднуйся.

Ілану знайшли біля других чорних дверей.

Не одразу.

Через три години.

Марк не шукав її.

Саме це було важко.

Він ішов до нижнього медичного рівня, коли відчув зміну в 7-А.

Не сигнал.

Тиск.

Наче старий маршрут торкнувся його й відступив.

Сена відчула через камінь те саме.

Терен — ні.

Восс сказала, що шрами стали теплими.

Вони спустилися.

Ілана сиділа на підлозі перед другою секцією.

Двері були закриті.

Як і раніше.

Перша — відкрита раніше через Еду, Ілану, Тома.

Друга зупинилася на його:

НЕ ЗАРАЗ.

На чорному металі тепер світився новий напис.

СІМЕЙНИЙ СВІДОК НЕДОСТУПНИЙ.

Нижче:

АКТИВУВАТИ РЕЗЕРВНУ УМОВУ?

Марк відчув холод.

— Не відповідай.

Ілана навіть не повернулася.

— Уже почалося.

— Що?

— Ти знову говориш за мене.

Він закрив очі.

— Так.

Підійшов ближче.

Не надто.

Сена залишилася біля сходів.

Терен — поруч із Марком.

Восс сіла на нижній схід.

Ніхто не торкався дверей.

Ілана сказала:

— Воно знає, що Тома немає.

— Ліор знає факт виходу.

— Не тільки.

Вона показала на метал.

Під першим написом з’явився другий.

МАРШРУТ СІМЕЙНОГО НОСІЯ ВИЙШОВ З ЛОКАЛЬНОЇ ОБЛАСТІ.