Розділ 9

О 06:12 Дев’ятий сектор отримав повітря.

Не достатньо.

Але більше, ніж мав о п’ятій.

Тиск у магістралях піднявся на чотири відсотки.

Вуглекислий газ у нижніх кварталах перестав рости.

Два старі фільтри, які Сав вважав мертвими, раптом перейшли в резервний режим і почали працювати.

Без мережевого підключення.

Без професійного пакета.

Без запиту.

Грант першим знайшов причину.

На одному з клапанів висіла біла паперова бирка.

Не цифровий маркер.

Папір.

На ньому:

ПЕРЕДАНО БЕЗ УМОВ.

Нижче:

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АТМОСФЕРНИЙ РЕЗЕРВ.

І ще нижче, ручкою:

А. КЕЛЛ.

Грант приніс бирку до школи.

Поклав перед Марком.

— Твій друг.

— Не мій.

— Знаю.

— Тоді навіщо?

— Щоб ти відразу роздратувався.

Марк узяв папір.

Почерк був той самий, що в листі про автоматичний резерв.

Нерівний.

Не схожий на друковану каліграфію керівного профілю.

Людська рука.

Можливо, навмисно.

— Скільки це нам дає? — запитав Марк.

Сав стояв біля вікна з таблицею тиску.

— Якщо стабілізатори не впадуть — дванадцять днів.

— А якщо впадуть?

— Три.

— Різниця хороша.

— Дуже.

Грант сів.

— Мені подобається цей Келл усе менше.

— Чому?

— Бо корисний.

Марк подивився на нього.

— Теж помітив.

Сав розгорнув ще один папір.

— Він не просто передав резерв. Відкрив канал запасних частин.

— За що?

— Нічого.

— Не буває.

— Поки що.

Грант кинув на нього погляд.

— І ти заразився.

Сав не усміхнувся.

— Є ще.

Він поклав на стіл список.

Фільтри.

Мембрани.

Механічні клапани.

Старі медичні набори.

Теплообмінники.

Деталі для насосів.

У графі «оплата»:

НЕ ПОТРІБНА.

У графі «умови доступу»:

ЖОДНИХ БІОГРАФІЧНИХ ДАНИХ.

Марк дочитав до кінця.

— Це не гуманітарна допомога.

— Чому?

— Занадто структуровано.

Сав кивнув.

— Теж подумав.

— Він будує залежність.

— Або перестає використовувати ресурси як зброю.

— Це може бути одне й те саме.

Грант витяг незапалену сигарету.

— Я люблю твої ранкові думки.

— Тоді чого прийшов?

— Сказати, що насос прожив третій день.

Марк подивився.

— Ти казав два.

— Я помилився.

— Записав?

— Уже.

— Добре.

Грант завмер.

— Не кажи так.

О 06:40 з Центрального сектора прийшло повідомлення.

Не на екран.

На папері.

Кур’єр залишив конверт біля закритої межі.

Рен принесла його щипцями.

— Може бути токсин.

— На папері?

— Люди вигадали складніші речі.

— Справедливо.

— Не починай.

На конверті:

МАРКУ СЕВЕРАНУ, ТЕРЕНУ, РАДІ СВІДКІВ ДЕВ’ЯТОГО СЕКТОРА.

Рен прочитала.

— У нас немає ради.

— Він так назвав дошку.

— Тоді вже ненавиджу.

Марк відкрив.

Один аркуш.

О 09:00 ПРОШУ ДОЗВОЛУ ПЕРЕЙТИ МЕЖУ.

ЦЬОГО РАЗУ НЕ ДЛЯ ПЕРЕКОНАННЯ МАРКА СЕВЕРАНА.

ПРОПОЗИЦІЯ СТОСУЄТЬСЯ ВСІХ ВІД’ЄДНАНИХ СЕКТОРІВ.

Нижче:

ЦЕ БУДЕ МОЯ ОСТАННЯ ПРОПОЗИЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ ДО СПІЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ.

Рен перечитала.

— Погроза.

— Не обов’язково.

— «Остання пропозиція» завжди погроза.

— Іноді межа переговорів.

— Ти вже говориш як він.

Марк не відповів.

Нижче був ще один рядок:

Я ПРИЙДУ З ДАНИМИ, ЯКІ ВИ ЗМОЖЕТЕ ПЕРЕВІРИТИ САМІ.

І останній:

Я ВИМКНУВ СВІЙ АВТОМАТИЧНИЙ РЕЗЕРВ.

Марк завмер.

Рен побачила.

— Що?

Він простягнув лист.

Вона дочитала.

— Він зробив?

— Так пише.

— Віриш?

— Ні.

— Добре.

Марк подивився на годинник.

06:42.

Механізм ішов.

Жодного сигналу.

— Перевіримо.

Континентальний Келл справді вимкнув резерв.

Це підтвердила не його система.

Архів Неповернених.

О 07:03 годинник Марка прийняв коротке повідомлення від Келла-4.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ПРОФІЛЬ ВІДРІЗАВ АВТОМАТИЧНЕ ПЕРЕВТІЛЕННЯ.

Далі:

НОВИЙ РЕЗЕРВ НЕ СТВОРЕНО.

Марк відповів:

— Може ввімкнути назад?

Пауза.

ТАК.

— Сам?

ТАК.

— Тобто це не остаточно.

НІ.

Рен, яка стояла поруч, сказала:

— От.

Годинник додав:

АЛЕ ВІН ЗАЛИШИВ МЕХАНІЧНИЙ БЛОКАТОР.

Марк завмер.

— Де?

НЕ ЗНАЄМО.

Наступне:

ВІН ЗРОБИВ ТАК, ЩО ВІДНОВЛЕННЯ ПОТРЕБУЄ ДРУГОЇ ФІЗИЧНОЇ ЛЮДИНИ.

Рен повільно сіла.

— Це вже цікавіше.

Марк дивився на текст.

Келл створив свідка.

Не метафорично.

Фізичний запобіжник.

— Хто ця людина?

Годинник відповів:

НЕМАЄ ФІКСОВАНОЇ. КЛЮЧ МОЖНА ПЕРЕДАТИ.

Рен тихо сказала:

— Він слухав.

Так.

Це було найгірше.

Келл слухав.

Вчився.

Не імітував їхню мову.

Перебудовував систему.

Марк закрив годинник.

— Треба дозволити зустріч.

— Знаю.

— І запросити не лише наших.

— Знаю.

— Підключених теж.

Рен подивилася.

— Навіщо?

— Бо він говорить про спільну інфраструктуру.

— Їхня працює.

— Поки що.

— Ти думаєш про зовнішні міста.

— І 1317.

Рен облизнула губи.

— Добре.

Марк усміхнувся.

Вона вилаялася.

О дев’ятій Келл прийшов у Дев’ятий сектор вдруге.

Цього разу його чекали не двісті людей.

Понад дві тисячі.

Старий транспортний майданчик між секторами очистили від уламків.