Розділ 34

Наступного дня Агаті знов зателефонувала мати з пропозицією зустрітися. Цього разу дівчина погодилась. Адже, не дивлячись ні на що, любила батьків і вже сумувала. Вони зустрілись в маленькому ресторанчику в центрі. Мати, як і завжди, виглядала дуже гарно, доглянуто і зверхньо. 

- Привіт. - Привіталась Агата, сідаючи навпроти матері.

- Привіт, Агато. - Відповіла Ірина Данилівна і протягнула дочці меню.

- Я не голодна. Замовлю тільки каву. - Відповіла дівчина, кладучи меню на стіл.

- Як твої справи? Тато сказав, що ти живеш з хлопцем, це правда? - Мати була занепокоєна і боялась отримати позитивну відповідь, хоча і знала, якщо чоловік щось дізнався, то це має бути правдою.

- Так мамо. Це правда. Ми зі Стасом живемо разом. - Спокійно відповіла Агата і подивилась матері в обличчя.

- Але це неприпустимо. - Ледь не кричала жінка від розпачу. - Ти все ще заручена. Що скажуть Бондаренки, якщо дізнаються?

- Мама, я говорила з Олегом, але він не чує. Я не хочу цих заручин і тим більше - весілля. 

- Олежик до нас приходив. Він так страждає. - Промовила Ірина Данилівна.

- Вже приходив скаржитись? І що ж ви йому відповіли? - Спитала уїдливо Агата.

- Ну ми тоді ще нічого не знали. - Виправдовувалась мати.

- Зрозуміло. Але мам, скільки разів мені ще сказати, що я не піду за нього! Дякую. - Промовила дівчина, коли офіціант поставив її каву.

- Може ти краще подумаєш? Ну які у тебе перспективи з цим хлопчиком? Що він може тобі запропонувати? - Мати нервово настромила на виделку листя салату з “Цезаря”.

- Він може мені дати кохання. Мені цього достатньо. - Твердо відповіла Агата.

- Ти розумієш, що Бондаренки так цього не залишать і під удар можемо попасти всі ми? Але в першу чергу твій тато. Схаменися. Ми з батьком все залагодимо і з Олежиком поговоримо. - Під кінець промови мало не благала мати.

- Мам, я не хочу. Тато вже і так позбавив мене грошей, я заробляю сама, уявляєш? І я хочу жити з тим, кого кохаю і одружитись згодом теж.

- Я все зрозуміла. З тобою марно розмовляти. Але запам’ятай, ми з батьком ніколи не приймемо твій вибір.

- Дякую за розмову. - Промовила Агата, піднімаючись зі стільця. - Бувай, мамо.

Агата вийшла із ресторану і пішла в бік свого нового дому. Опинившись в квартирі, опустилась біля дверей на підлогу і розплакалась. 

Стас вже виходив з офісу і прямував до паркінгу, коли до нього підійшли двоє чоловіків у костюмах і попросили пройти з ними. Хлопець спитав: “У чому справа?”, та йому відповіли, що зараз він сам зрозуміє і провели до автомобіля представницького класу з затемниними вікнами. Всередині на хлопця чекав сюрприз у вигляді батька Агати, губернатора - Осецького Юрія Костянтиновича.

- Добрий вечір. - Привітався чоловік першим.

- Добрий вечір. - Відповів хлопець, не розуміючи, що відбувається. - Чим зобов’язаний?

- Я - Юрій Костянтинович, тато Агати. - Відрекомендувався чоловік.

- Вітренко Станіслав Валерійович, але, думаю, ви й так це вже знаєте. - Промовив Стас з викликом дивлячись на тата коханої.

- Так. Знаю. Як і те, що ви з моєю дочкою вже деякий час живете разом. 

- Це правда. Як і те, що я кохаю Агату.

- Приємно чути. Але наша зустріч трохи з іншого питання, Стасе. - Промовив Юрій Костянтинович, витягуючи з портфелю товстий білий конверт. - Отже вчинимо так: я зараз даю тобі цей конверт, повір, тут вистачить на те, щоб придбати непогану квартиру, також допомагаю тобі побудувати непогану кар’єру в юриспруденції, ти ж в свою чергу розриваєш відносини з моєю дівчинкою. Зробиш вигляд, що погрався і набридло, знаючи твою репутацію, вона не повинна здивуватись. Ну що?

- А якщо я не згоден? - Спитав Вітренко з роздратуванням у голосі.

- Тоді не буде цих бонусів, хлопче, а Агата так чи інакше вийде заміж за свого нареченого. Ти ж знаєш, що вона заручена?

- Була заручена. - Ледь не гарчав Стас.

- Заручини ніхто не скасовував, ну трохи неполаднали наречені, помиряться і одружаться. Милі лаються, тільки тішаться, як-то кажуть. А ти добре подумай, Стасе.

- Дякую, але мені це не треба. - Він відкинув руку чоловіка з конвертом. - Свою кар’єру я і власними силами збудую, як і на квартиру зароблю. Бувайте! 

Стас вибрався з авто, голосно ляснувши дверима. До своєї автівки ледь не біг, так йому хотілось опинитись якомога далі від цієї людини. Він її батько. Але вони такі різні. Тепер він ще краще розумів свою дівчинку. Він сів в авто, але ніяк не міг вгамувати гнів, що піднявся всередині через розмову з цією людиною. Він нервово стукнув по приборній панелі і опустив голову на кермо. “Треба себе опанувати і їхати додому, до Карамельки” - Повторював в думках. Було прикро, що її батько міг подумати, що Стас із тих, хто відмовиться від кохання заради грошей. Він ніколи не був честолюбним, і поважав, в першу чергу, досягнення, не гроші. Гроші завжди можна заробити. 

Стас повернувся додому трохи пізніше, адже йому знадобився час, щоб трохи охолонути після розмови з батьком Агати. Дівчина, як зазвичай, сиділа у кухні-вітальні і щось друкувала в ноутбуці.

- Привіт, кохана. - Поцілував її у скроню, схилившись на її плече.

- Привіт. Ти голодний? - Спитала дівчина, закриваючи кришку ноутбука.

- Страшенно. - Промовив хлопець, обіймаючи її. 

- Зараз швиденько щось приготую. - Вона підійшла до холодильнику, а хлопець вмостився на стільці біля столу, не зводячи з неї закоханого погляду.

- Можу тобі допомогти. - Запропонував він.

- Гаразд. Так буде швидше.

Агата вирішила приготувати спагеті-болоньєзе. Дівчина поставила каструлю з водою, щоб відварити спагеті, а хлопець тим часом різав цибулю. 

- Дідько! - Промовив Стас, порізавши палець ножем.

- Що? - Схопилась Агата. - Зараз я оброблю і наклею пластир. 

Вона побігла за аптечкою і швидко повернулась.