Розділ 30

Коли Агата зникла у хвіртці, Олег вийшов з тіні. Машину свою він запаркував за рогом, щоб дівчина не побачила. 

- Вітаю. - Промовив він, наближаючись до Стаса, що вже збирася сісти в машину.

- І тобі добрий вечір, хоча до твоєї появи він був значно кращим. - З іронією відповів Стас, ледь помітно стискаючи кулаки.

- Ми не знайомі. Я - Олег, наречений Агати. - Простягнув руку до Стаса.

Стас же скривився і своєї руки не подав.

- Ти хотів сказати, колишній наречений, адже Агата від тебе пішла і заміж виходити відмовляється.

- Ну це ми ще побачимо. - Промовив з глузливою посмішкою Олег.

Стаса від цих його слів пересмикнуло, почали ходити жовна на вилицях і він ще сильніше стис кулаки від роздратування.

- То нащо ти прийшов до мене? - Запитав Вітренко ледь стримуючись.

- Хотів попередити, що зі мною краще не змагатись.

- О, справді? А то що? Таткові пожалієшся? Радій, що зараз не час і не місце, а то б я тобі наочно продемонстрував на що тобі слід розраховувати зі своїми заявами. Тож не наривайся, хлопче, окей?

- Гаразд. Але ми ще зустрінемось. Окей?

Хлопці розійшлись по автівкам і різко зірвалися у бік міста. Стас навмисне випередив Олега на дорозі, пришвидшившись. Його дуже розлютила ця розмова і поведінка цього мажористого йолопа. Якого біса він до нього прийшов? Чого хоче домогтись?

***

Агата планувала вже цього вечора поїхати додому, щоб забрати речі. Саме цей вечір підходив ідеально через те, що сьогодні відбувався щорічний світський захід, який батьки регулярно відвідували, тож не мали пропустити. Вдома буде лише хатня робітниця, а вона завжди ставилася до Агати добре, старалась догодити, готувала смаколики і сніданки, які любила дівчина. Тому проблем бути не повинно. Звісно, охорона доповість батькові, що вона приходила, але це буде вже після.

- Ну що ж, дитинко, якщо ти вже все вирішила, то я можу лише тебе підтримати. Приїжджай в гості, як буде час.

- Дідусю, звісно я буду приїжджати. Я ж тебе так люблю. Ти мій найкращий друг. - Промовила Агата зі сльозами від розчулення, що вже стояли в очах, готові будь-якої миті пролитися.

- До побачення. - Стас потис Данилу Анатолійовичу руку і взяв сумку з речами дівчини.

- Бережи її, синку. - Звернувся до хлопця дідусь.

- Неодмінно. Доброї ночі.

Вони вийшли за ворота і сіли в машину. Біля будинку Агати, дівчина попросила хлопця залишитись в авто, щоб сильніше не провокувати батька, коли він про все дізнається. Тож Стас залишився біля машини, а Агата попрямувала до будинку. Охоронці тільки кивнули, коли дівчина привіталась, проходячи через подвір’я. “Мабуть, вже телефонують батькові” - Промайнула думка у дівчини. Вона зайшла в просторий передпокій, де до неї відразу вийшла хатня робітниця - Олена Микитівна, приємна жіночка трохи молодша дідуся.

- Агато Юріївно, ви повернулись. - Промовила вона радісно. - Що хочете поїсти? Я нагрію або ж приготую.

- Дякую, Олено Микитівно, але я не на довго, тільки речі заберу. - Відповіла їй Агата, піднімаючись сходами на другий поверх. 

Жінка тільки похитала головою і повернулась до своїх справ. Дівчина ж зайшла до своєї кімнати і, діставши велику валізу, почала складати свої речі. Брала тільки найнеобхідніше, ще окремо у сумку для тренувань зібрала все приладдя для навчання. Коли речі були складені, подивилась навкруги зі щемом, адже це вперше вона покидала будинок, не знаючи коли повернеться. Та врешті вона посміхнулась, переконавши себе, що попереду її чекає тільки краще, адже вона разом зі Стасом.

Стас відразу схопився і попрямував до Агати, коли вона вийшла з кованих воріт маєтку. Забравши у неї валізу і сумку, хлопець поклав їх в багажник. Дівчина тим часом вмостилась на передньому сидінні.

- Готова? - Спитав Стас, явно натякаючи не на поїздку, а на подальше спільне майбутнє.

- Так. Поїхали. - Відповіла з посмішкою дівчина.

Вони зайшли до квартири, заносячи речі. 

- Я зараз швидко все розкладу і придумаю щось на вечерю. - Промовила Агата, коли Стас заніс її речі до спальні.

- Тоді я швидко в душ. Не хочеш зі мною? - Спитав, підморгуючи.

- Не цього разу, любий. Речі самі себе не розкладуть. - Відповіла дівчина, усміхаючись. Він постійно її провокує, але, здається, вона починає до цього звикати. 

Після смачної вечері, Агата дістала ноутбук і сіла за виконання чергового завдання.

- Так нечесно, я думав ми зараз підемо випробовувати нове ліжко, а ти що? - Промовив хлопець, схилившись над дівчиною, награно-образливим тоном, смішно накопиливши губи.

- Я трішечки попрацюю, не встигла все доробити і прийду до тебе. Добре? - Вона погладила його руку, що вже пробралась їй під футболку.

- Я чекаю на тебе, мала. Не затримуйся, а то введу штрафні санкції.

- Це ж які? - З викликом промовила дівчина, обертаючись і дивлячись хлопцю в обличчя.

- Я придумаю, тож краще не заставляй мене чекати довго. - Удавано погрозливо промовив він і вийшов з кухні-вітальні.

Агата трохи втратила відчуття часу за роботою, і коли подивилась на час, то було вже за північ. Закривши кришку ноутбука, вона потягнулась і попрямувала до спальні. Звісно ж хлопець вже міцно спав зверху ковдри, закинувши одну руку за голову. Агата не вперше замилувалась його красою. Вона зняла спортивні штани і сіла на ліжко. Їй треба було розбудити хлопця, щоб нормально влягтися. Тож вона тихенько штовхнула його.

- Стасе, прокинься. 

Він щось пробурмотів, а потім різко обхопив її талію долонею і потягнув на себе. Хлопець рвучко поцілував, поступово поглиблюючи поцілунок. Його ж руки блукали тілом дівчини, і воно відгукувалося на ніжні пестощі. Вона така захоплена відчуттями, що навіть не помічає, коли вони позбуваються одягу. За мить вони обидва втратили зв’язок з реальністю, повністю захоплені одне одним.