Розділ 22

Ранок суботи для Агати почався зі дзвінка Олега, який повідомив, що вже у аеропорту Лондона і за декілька годин буде в Одесі. Дівчина розуміла, що з дня на день їм доведеться зустрітися. Можливо поки вона буде у дідуся цих зустрічей буде не так багато. “А що як поговорити з Олегом, раптом він погодиться розірвати заручини? Хоча це марна надія, адже все в нашому житті вирішують батьки. Тоді треба поговорити з батьком! Тато ж завжди ставився до мене як до принцеси, хоч останнім часом ми мало спілкувались через його зайнятість, та він повинен зрозуміти. А якщо ні? Що ж робити?” Дівчина була розгублена. 

Щоб трохи відволіктися, Агата вирушила на пробіжку до моря. Але сильного полегшення це їй не принесло. Вона була дуже знервована і ніяк не могла заспокоїтись. Навіть дідусь за сніданком помітив.

- Дитино, що з тобою коїться? - Спитав він стурбовано, коли вона задумалась і ледь не опрокинула чашку з кавою.

- Задумалась дідусю. 

- А ти часом не закохалась?

- Що? Ні, звісно, ні. Що ти таке придумав. - Вона встала і пішла, так і не допивши каву. За нею побігло руденьке кошеня.

- Марсік, іди до мене, маленький. - Вона підхопила пухнастий комочок і понесла до його мисочки. Дістала пакетик корму і насипала. Прослідкувавши, що маленький їсть, пішла до себе в кімнату.

Роздуми не давали їй ні на чому зосередитись. Агата брала книгу, але відразу відкладала, бо не розуміла про що читає. Вона нічого не розуміла. Останнім часом все в її житті стало складним і заплутаним. Стас якось казав, що може допомогти все розплутати, але і з ним все не просто. Він то з’являється, то зникає. “Хто я для нього? Він жодного разу не казав про кохання, тільки про потяг...А що як і зі мною буде як з Лілею? Досягне цілі і більше я йому буду не цікава? Хоча він вже міг не раз це зробити, я ж сама просила. Але ж ні. Здуріти можна.” 

Вона ввімкнула музику і лягля на ліжко, продовжуючи думати про всі свої проблеми, так не помітно її поглинув сон. Прокинулась раптово через дзвінок телефону. Побачивши ім'я абонента посміхнулась. 

- Привіт, Карамелька. Які плани на сьогодні? - Спитав з динаміку голос Стаса.

- Привіт. А в тебе є пропозиції?

- Так. Тож збирайся, я за півгодини буду. - І відключився.

Дівчина в паніці почала збиратись. “Що мені вдягти?” - Думала, відкривши дверцята шафи. 

Врешті, обравши легкий сарафан і босоніжки на зручних підборах, вона залишилась задоволена. Агата не любила коли на її обличчі було багато косметики, частіше за все влітку наносила лише емульсію від сонячного проміння і трохи блиску на губи. Волосся залишила розпущеним. 

Вітренко, як і обіцяв, приїхав за півгодини. Він подзвонив їй на телефон. 

- Дідусю, я зі Стасом поїду в місто погуляю, добре? - Промовила, обійнявши старенького, що сидів у кріслі і щось читав.

- Добре, онуко. Мені ж не варто за тебе хвилюватись, правда? - Відповів дідусь, усміхаючись.

- Звісно, що ні. Буду чемною. До пізна не затримаюсь. Все побігла. - Дівчина поцілувала діда у щоку і вибігла з хати.

- Хм. А каже, не закохалась вона. Як же! - Промимрив тихенько сам до себе дідусь.

Агата випорхнула з хвіртки прямо в обійми Стаса. 

- Привіт. - Промовив, дивуючись такій її поведінці. - Ти дуже гарна.

- Привіт. Дякую. - Задивилась у його очі дівчина. - Куди ми поїдемо?

- Це сюрприз. - Сказав хлопець, допомагаючи їй сісти в авто.- До речі, як там Марсік?

- Він в порядку, вже знає лоток і кігтеточку. - Посміхнулась Агата. 

- Не проти, якщо я якось зайду навідати котика? 

- Ну звісно, я не проти. Дідусь теж не буде заперечувати, я певна.

Вони виїхали на трасу і поїхали в протилежний від міста бік. Вздовж дороги були степи і поля пшениці та соняшників. Слухаючи музику, дівчина закрила очі і не помітила, як заснула. Прокинулась, коли зрозуміла, що вони зупинились. Відкривши повіки, Агата не повірила своїм очам. Перед нею простяглося безкрає лавандове поле.

- Боже! Стасе, тут так гарно! Звідки ти про це місце дізнався? - Вона дивилась то на поле, то на хлопця з захопленням.

- Це велика таємниця. - Промовив з грайливою посмішкою. - Мені буде потрібна твоя допомога.

Він пройшов до багажника авто і дівчина пішла слідом. Відчинивши багажника, Вітренко дістав звідти плед і кошик з продуктами. 

- В нас буде пікник в лавандовому  полі?! - Агата ледь не підстрибувала від переповнюючих її емоцій. 

Вони  пройшли трохи далі і Стас розстілив плед, передавши кошик Агаті.

- Давай мені. - Простягнув руки до кошика, вмощуючись на пледі. - Ти так і будеш там стояти? 

Агата була так приємно вражена цим дивовижним побаченням, що не почула, як хлопець до неї звернувся. “Адже це  побачення?” - Спитала себе в думках. 

- Карамелько! Виринай із своїх мрій і повертайся на Землю до мене. - Нагадав про себе хлопець. Дівчина схаменулась і присіла поряд. 

- Ти, виявляється, романтик. - Промовила вона посміхаючись.

- Тільки для тебе. - Промовив і потягнувся до Агати з поцілунком, але вона в останній момент відхилилась.

- А що в кошику? - Запитала, піднімаючи кришку. 

Там виявились фрукти, ягоди, сир, круасани і вино. Дівчина діставала все це і скоса поглядала на хлопця. 

- Влаштовує таке меню? - Спитав хлопець, знов підбираючись до неї ближче.

- Так. Дякую.

- Подякуй краще поцілунком. - Схилився до неї і, не чекаючи на її відповідь, притулився своїми губами до її губ. 

- З якої нагоди ти це влаштував? - Промовила дівчина, куштуючи ягоди.

- В мене день народження. Як тобі така нагода? - Відповів з пустотливою посмішкою Стас.

- Чому ти раніше не сказав? Я б подарунок підготувала. - Промовила ображено Агата.

- Провести цей день з тобою - мій найкращий подарунок. Я серйозно, Агато. Ти мені подобаєшся. 

В дівчини від цих слів відібрало мову. Вона ледь не розплакалась від розчулення, адже саме ці слова вона мріяла від нього почути. Стас відкоркував вино і налив у келихи. Агата взяла свій келих і подивилась на хлопця.