Розділ 20

Та у Стаса на рахунок розвитку  стосунків з Агатою були геть інші думки. Він розумів, що образив Карамельку. Але не хотів, щоб між ними стало це дурне парі. До кінця строку залишився якийсь місяць, та він хотів все закінчити найближчим часом. Сьогодні після стажування планував поїхати на перегони. Тим більше Скай писав, що в нього є пропозиція стосовно машинки. Агаті ж пізніше все пояснить. Між ними все так складно, але він вірить, що є шанс бути разом, тим більше, якщо обоє цього бажають. Всі проблеми можна вирішити разом. Стас не міг до пуття зрозуміти, що саме відчуває до дівчини, але почуття є і досить сильні. Вона йому надто сильно подобається, щоб так просто відмовитись. Також він більш ніж впевнений, що і він їй подобається, а ще їх напрочуд сильно тягне фізично одне до одного. 

В перегонах цього разу взяти участь хлопцю не вдалося, бо подав заявку надто пізно, минулого разу пощастило, що один з учасників не з’явився, цього ж разу удача була не на його боці. Але він їхав в першу чергу, щоб перетерти зі Скаєм стосовно автівки. 

- Салют, Вітре! - Привітався Скай.

- Скаю! - Підійшов до нього Вітренко для привітання. - Чим порадуєш?

- Дивись, - Протягнув свій телефон. - І колір як ти любиш.

- А що по баблу? - Запитав Стас серйозно.

- Там чел нормальний, і вона трохи ремонту вимагає, тож добазаритесь.

- Дякую, друже. 

- Скажеш, що від мене, він ще й знижку зробить.

Стас відразу подзвонив і домовився про перегляд, зустрілись відразу на автосервісі. Машинка була не в такому гарному стані, звісно, як Subaru, та нічого, Tayota GT його теж влаштує. Так вона трохи старша за його теперішню тачку, але  теж потужна і для перегонів підходить, головне, що на ходу і ремонту не потребує, хіба що трохи підфарбувати, але це не горить. Стас навіть встиг протестити автівку. Тож  домовився з продавцем зустрітись за пару днів в сервісному центрі МВС і укласти угоду. 

Вітренко перебував у гарному настрої, адже нарешті зможе придбати власне авто і закрити питання з клятим парі. І як він раніше в такому брав участь? Зараз же вважав всю цю ідею огидною і ницою. Якщо сьогодні віддати авто Кіру, то доведеться два дні бути без колес, а він обіцяв Агаті, що завтра повезе її в студію танців. “Думай, Стасе, думай” - Говорив хлопець собі, та врешті набрав Кирила і договорився про зустріч. Той запропонував зустрітися в клубі. Стас вже деякий час не відвідував розважальні заклади, якось не було бажання, та заради нагоди нарешті припинити те, що колись сам започаткував, він був згоден піти хоч до пекла. 

Вся звична компанія була в зборі у віп-зоні. Хлопці привітались, дівчата посміхались, ляскаючи нарощеними віями. Ліля теж була серед присутніх, відразу підсіла ближче, та він навіть не подивися в її бік. 

- Кір, давай відійдемо, поговоримо. - Запропонував Вітренко.

- Добре. Вітре. Підемо вийдемо надвір, якщо щось термінове.

- Так. Дуже.

Хлопці спустились і пройшли крізь натовп танцюючих до виходу. Кирило підпалив цигарку і затягнувся.

- Ну кажи. Що в тебе такого важливого. - Промовив хлопець.

- Хотів закінчити наше парі. 

- О, хочеш сказати, що Осецька тобі дала? Ну ти орел!

- Та стій, ти. Хіба я казав про перемогу? Я хочу визнати поразку. Тримай, як домовлялись. - Стас протягнув приятелю ключи від автівки. 

- Чекай, в тебе ж ще місяць залишився, може не варто так швидко здаватися? - Промовив, підозріло дивлячись на Вітренка, Кирило.

- Ні, не хочу більше приймати участь в цьому. Умову я виконав, тож бувай. Багато справ.

- Може зайдеш, відсвяткуємо? - Запропонував приятель.

Настрою щось святкувати у Стаса не було, та вирішив трохи посидіти. Коли вони повернулись до столику, Ліля миттю опинилась біля Стаса. 

- Стасіку, а де ти так довго пропадав? Номер мій в блок поставив, негіднику. - Скиглила дівчина, ображено, дуючи і так накачані губи.

- Не починай, Лілю. А номер поставив, бо не має чого дзвонити, нам з тобою трохи не по дорозі. - Взяв свій стакан з замовленим віскарем.

- Ну ти і наволоч, Вітренко! - Розвернулась і пішла танцювати з дівчатами, що як раз виходили.

- Чого це Лілька так психанула? - Спитав Андрій у Стаса.

- Вбила у свою дурну голову, що в нас щось має вийти, от і казиться, коли відшиваю.

- Лілька нічого така. Чого носом крутиш? 

- Та вона мені не впала. Не хочу її. Подобається? - Забирай!

- Та я б з радістю, та її краш - не я, нажаль.

- Може передумає. - Відпив ще ковток бурштинової рідини і поставив стакан. - Добре, чуваки, піду я. Справ, справді, достобіса.

- Бувай, чел. 

- Побачимось, Вітре.

Стас вийшов на вулицю і вже там викликав таксі. Поки стояв, написав Карамельці повідомлення:

“Салют, мала! Нажаль, я найближчими днями без колес, тож, пробач, але звозити тебе в студію не вийде.”

“Ок”

- І це все? - Спитав в телефона, ледь не загарчавши. - Дурненька. Розгребу всі справи і тоді нікуди не дінеться, знайду і зацілую до втрати свідомості, хоча не завадило б відлупцювати по гарненькій дупці.