Розділ 16

Літо вже було в самому розпалі. Дні ставали більш спекотними, а море теплішим. Агата лежала в альтанці на лаві з подушками і читала книгу. Вона так зосередилась на пригодах головних героїв роману, що не відразу почула, що дзвонить її мобільний. Коли побачила ім’я того, хто телефонував, то вперше розгубилась. 

- Привіт, Агато. Як ти? - Промовив Олег по фейс-тайм, він стояв на Тауерському мосту.

- Привіт, я в дідуся, відпочиваю. Гарний вид. - Прокоментувала його місцезнаходження.

- О, Лондон тобі сподобається, я певен. - Всміхнувся хлопець.

- Думаю, так. А як твої справи?

- Закінчую семестр і скоро приїду. 

- Справді? Це добре.

- Ти наче не сильно рада...- Засмутився Олег.

- Та ні. - Відповіла, відводячи очі, адже не звикла брехати.

- Хотів тобі запропонувати спробувати побудувати стосунки, щоб у майбутньому наш шлюб був не тільки на папері, бо так вирішили батьки, і будувався не тільки на дружбі. Щоб він став справжнім.

Агата не очікувала від нього такої розмови і пропозиції та не знала, що відповісти.

- Бачу ти сьогодні якась розсіяна. Тож обговоримо все, як повернусь, гаразд? Вже не дочекаюсь. - Він посміхнувся їй. Дівчина ж продовжувала мовчати.

- Так, бачу, розмова сьогодні у нас не клеїться. Подзвоню іншого разу. Бувай, сонце.

- Бувай, Олеже.

Вона перебувала в ступорі після цієї розмови і пропозиції нареченого. За цей час, що минув з офіційних заручин, вона вже звикла до тієї думки, що їх шлюб буде чисто формальним, та ще сподівалась, що в них вийде переконати батьків відмінити майбутнє весілля. Ця ж розмова перекреслювала все. Олег хоче спробувати нормальні стосунки, а вона? Чого хоче Агата? Більше за все вона хотіла бути вільною від зобов’язань, самостійно приймати важливі рішення в своєму житті. Та цього їй не дозволяли. Навіщо їй шлюб? Це ж те саме, що зараз, тільки рішення буде приймати чоловік...Її це не влаштовувало. Вона хотіла сама керувати своєю долею. Ні, можливо, якби Агата кохала Олега, то віднеслась би до його пропозиції і до цієї ситуації в цілому геть інакше. Але вона не любить його. Їй не хочеться його поцілунків, вона не тремтить, коли він знаходиться надто близько. Ці думки викликали образ іншого хлопця. Вітренко. Він часом її до біса дратує, але іншої миті вона хоче, щоб він її поцілував. Коли вона встигла так захопитись? Останній раз вони бачились в п’ятницю, сьогодні тільки неділя, а їй вже кортить написати йому. Це неправильно. Але він же сам запропонував возити її в студію. “Ні, не цього разу. Ще зачекаю, раптом він сам подзвонить”.

Після обіду, коли сонце вже так сильно не палило, дівчина вирішила піти на пляж і пробула там до самого заходу сонця. Відпочиваючих вже було багато, але її таємне місце ніхто не зайняв, тож вона змогла насолодитись морем і сонцем у відносному спокої. 

Данило Анатолійович ще з ранку почувався не дуже добре, але вигдяду не подавав і онуці не казав. “Нехай дитина відпочиває, а воно саме якось пройде”- Думав дідусь. Та в місці, де серце, продовжувало колоти навіть після випитої пігулки. Поки Агата була на пляжі, дід трохи поспав, думаючи, що це від втоми, але ситуація не змінилась. Дочці дзвонити він не хотів, теж не бажав турбувати. Найближча поліклініка знаходилась в сусідньому населенному пункті, а в неділю автобус їхав тільки ввечері. Та і що робити там в неділю? Тож чоловік вирішив дочекатись понеділка.

- Дідусю, я повернулась! - Підбігла до нього Агата з обіймами.

- Ой, доню, не так сильно. - Стримав її дідусь, похитнувшись.

- Ти геть блідий? Ти як себе почуваєш? - Занепокоїлась дівчина.

- Та щось не дуже. - Зітхнув дідусь.

- Чекай, я зараз викличу швидку. - Агата дістала із сумки мобільний.

- Не треба швидкої, я завтра в район поїду.

- Ні, треба. Ти погано виглядаєш, я хвилююсь. 

Агата викликала швидку і вийшла до воріт чекати. Коли машина швидкої під’їхала, вона провела лікаря і медсестру до будинку. 

- Так, Данило Анатолійович, тиск високий, і серцебиття мені ваше не подобається. Поїдемте з нами в лікарню, там наш кардіолог вас огляне. - Пояснила лікар.

- Я поїду з вами. - Промовила дівчина. - Зараз тільки речі візьму. Дідуся ж до ранку залишать?

- Так, скоріше за все, можливо не на одину ніч. В лікарні вам все точно скажуть.

Агата побігла збирати необхідні речі, поки дідуся саджали в швидку. 

В лікарні виявилось, що в дідуся підозра на інфаркт і його залишають під крапельницею до наступного дня. Дівчині залишитись з дідусем не дозволили, тож вона сиділа в холі і намагалась викликати таксі, та на найближчий час машин вільних не було. Більшить людей повертались в місто в такий час. Тоді дівчина згадала про те, що Стас казав, що буде її водієм. “Чому ні, якщо ситуація така?” - Подумала дівчина і набрала його номер. Спочатку вона декілька хвилин слухала короткі гудки, потім набрала ще раз, тепер ніхто не бере. Вона хотіла вже тиснути відбій, як почула знайомий голос.

- Так! - Почулось роздратоване.

- Привіт, Стасе, це Агата. - Промовила нерішуче.

- Привіт, Карамелька. Скучила? - Цього разу його тембр став нижчим, навіть трохи хрипким.

- Мрій! - Фиркнула дівчина. 

- Тоді навіщо подзвонила? - І знов цей голос, від якого сироти з’явились на шкірі.

- Мені треба повернутись додому з лікарні, а таксі не їде. - Зізналась дівчина.

- З лікарні? Що сталось? - Дивно було чути занепокоєння в його голосі.

- Дідуся госпіталізували, ми приїхали зі швидкою. Якщо подзвоню батькам, вони заберуть додому, а мені завтра до дідуся потрібно.

- Гаразд, мала, кинь свою геолокацію, буду намагатись швидко доїхати.

- Дякую. Вже скинула.

- Тоді до зустрічі. - На задньому фоні Агата почула якісь голоси. Він був не сам, але не відмовився поїхати за нею.

За півгодини дівчина вже сиділа в спортивному авто і скоса поглядала на хлопця, що кермував. Це допомогало відволіктися від сумних думок про стан дідуся. Стас був дуже серйозний і зосереджений на дорозі, тож спочатку не помічав поглядів Агати або робив вигляд, що не помічає.