Розділ 15

Вже декілька днів Агата нудилась. Їй не вистачало руху, активності. Ранкової йоги вже було замало, вона почала бігати до моря і плавати вранці. Але й це не могло замінити їй танці. Вдень дівчина допомагала діду по господарству, навіть якщо не було ніякої роботи, знаходила якесь заняття. То наводила лад у шафках і шухлядах на кухні, то прибирала на горищі. Вечорами ж вони сіділи з дідусем в альтанці, пили чай і розмовляли. Було так затишно і приємно, як і цього вечора, аж допоки не пролунав голосний звук автомобільного клаксона. Коли звук повторився дівчина вже здогадувалась кого побачить біля воріт.

- Це до тебе, Агато? - Спитав дідусь, побачивши, як вона занервувала і піднялась з лави.

- Думаю, що так. Я зараз, добре? - Вона побігла до воріт, поки цей нахаба всю вулицю на вуха не підняв.

Вийшовши за ворота, Агата побачила автівку Вітренка і його власною персоною у чорній сорочці з закатаними рукавами і брюках, стоїть в рослабленій позі, спирається на капот. Не звично, але йому дуже личить. Вона трохи задивилась, а потім почала дратуватись через його вплив на неї.

- Нащо сигналити? Якщо хотів мене бачити, можна було вийти і подзвонити в дзвінок, або ж набрати на тел...- Вона осіклася, бо зрозуміла, що в нього немає її номера. - Гаразд. Що ти хотів?

- Ого! Оце так вітання! По-перше, привіт. По-друге, я б набрав твій номер, якби він у мене був. І нарешті, причина з якої я завітав - я обіцяв тебе возити в студію танців. Я, зазвичай, не роздаю пустих обіцянок. Тож, машинка подана, пані! - Вклонився з ухмилкою.

“ Блазень” - Подумала дівчина, але посміхнулась у відповідь.

- За десять хвилин зберусь. - І забігла у хвіртку. 

Стас тільки похитав головою, продовжуючи усміхатись. “Така кумедна. Щойно сердилась, а як почула про студію на обличчі усмішка з’явилась і хутко побігла збиратись.”

Агата вийшла з хвіртки ще до того, як вказаний нею час сплинув. Вона була така розбуркана звісткою про можливість потанцювати, що зібралась дуже швидко, вхопила наплічник з змінним одягом і повідомила діда, куди їде і коли повернеться. Данило Костянтнович тільки похитав головою, занепокоєний такою раптовою зміною настрою онуки.

Вони їхали досить швидко, але Агаті подобалось, тим більше, їй так вже кортілось скоріше потрапити на тренування і віддатися танцю. 

- До речі, - Почав розмову Стас. - Дай мені свій номер. Я тебе завезу і потім ти мене набереш, коли будеш вільна. Ну і надалі, якщо я деякий час буду твоїм особистим водієм.- Він підморгнув їй. 

- Гаразд. Диктуй свій, я наберу, потім збережеш. - Вона дістала телефон і приготувалась вводити номер. Він продиктував їй свій номер, періодично скошуюч погляд і дивлячись, як її акуратні пальчики пурхають над дисплеєм.

- Як ти мене записала? - Спитав, намагаючись заглянути в дисплей.

- Нахаба. - Вона показала йому язика.

- Яка ж ти вредна, Карамелька. Гаразд, ми вже майже на місці. 

І справді за декілька хвилин вони вже були біля Академії. 

- Дякую. - Агата випорхнула з автівки, вхопивши наплічник.

Стас визирнув з вікна і прокричав їй у слід:

- Набери, як звільнишся.

Дівчина тільки хитнула головою і забігла в будівлю. Вітренко ж тим часом поїхав на місце збору стріт-рейсерів. Хотів спитати коли буде наступний заїзд і які будуть ставки. А ще хотів дізнатись у хлопців чи може хтось продає авто. Він пробув там більше ніж розраховував, та коли подивися на телефон, пропущених від Агати не було. “Так довго тренується?” Він був стурбований її мовчанням, тому мчав на максимально допустимій швидкості. “А раптом з нею щось сталося?”

Коли ж під’їзжав до корпусу Академії, де була студія, помітив свою згубу на сходинках. Сидить собі, побачила його, встала.

- Ти чого тут сидиш? Чому не подзвонила? - Кинувся він до неї з питаннями. А самого вже ледь не трясе від перехвилювання. 

- Та в мене батарея сіла. А зарядку я вдома забула. 

Стас голосно видихнув, щоб трохи зняти напругу. 

- В мене є, в машині. Зможеш дорогою зарядити. Але більше так не роби. А якби я затримався чи ще щось, ти ж навіть таксі б не змогла викликати. - Промовив відчиняючи їй дверцята автівки.

- Вибач. 

Агата сіла і пристібнула пасок. На хлопця намагалась не дивитись. Їй було не приємно, що він її вичитує, як мале дитя.

- Як потанцювала? - Спитав хлопець, виїзжаючи з території Академії.

- Чудово. А ти вирішив свої справи? - Спитала у відповідь і подивилась на нього.

- Так. Ти зголодніла? 

Вона похитала головою. Її переповнював такий захват після танців, що їсти зовсім не хотілось. Можливо, пізніше, коли приїде додому.

- Коли наступного разу захочеш поїхати, напиши чи подзвони, добре? - Промовив, зупиняючись біля її воріт.

- Добре. Дякую тобі. - Агата почала відстібати пасок і в неї не вийшло. Тоді Стас перехилився до неї і дивлячись в очі, повільно відстібнув.

- Дихай, Карамелько. - Прошепотів, відхиляючись назад. - Побачимось.

- Бувай. - Промовила захрипшим голосом. Вона і справді затамувала подих, коли він був так близько. І їй здалося, що він її поцілує. Ні, вона хотіла цього.

Вітаю, любі!

Глави тепер будуть виходити о 17:00 у будні і до 10:00 у вихідні)

Гарних, спокійних вихідних без повітряних тривог. Бережіть себе ♥️

Ваша Ніка