Розділ 14

З самого початку в Стаса були погані передчуття щодо цього клятого парі. Не хотів він, щоб це була Агата. Потім переконав себе, що нічого такого не станеться, якщо зіб’є трохи пихи з мажористої кралі. Але все пішло не за планом. Дівчина виявилась не такою, як він вважав на початку. Вона зовсім не відповідає образу “золотої дівчинки”, а ще емоції, що вона викликає в ньому. Вітренко вважав, що зі смертю матері втратив можливість відчувати хоть щось. Щоб відчувати йому потрібно було бути на межі, та з нею поряд все це змінювалось. Вона заволоділа його думками, а те, що приносило задоволення відійшло на другий план. В нього скоро поїде дах від відсутності сексу, але останнім часом його геть не тягнуло на звичні пригоди з одноразовими дівчатами. Натомість дівча з карамельним волоссям могло збудити його лише одним поглядом своїх невинних волошкових очиськ.

Чим більше Стас пізнавав Агату, тим менше йому хотілось виграшу в парі. Він навіть почав задумуватись про пошук якогось підробітку, щоб швидше зібрати гроші на власне авто, а ластівку повернути Кирилу, нехай радіє. Машина ж йому була потрібна на перегонах, а ще не погано б було зняти квартиру, щоб з’їхати від батька. Але це згодом.

З приводу роботи він попитав у знайомих і приятелів, але поки що ніхто нічого не запропонував. Тоді Стас вирішив звернутись до батька, і о, диво! Виявилось, що знайомий Валерія Сергійовича як раз набирає стажерів-юристів в свою компанію, стажування буде оплачуване, якщо кандидат пройде випробувальний термін, довжиною в один місяць. Стасу це підходило, до того ж досвід за спеціальністю - те, що треба. Він подякував батькові, а за декілька днів вже успішно пройшов співбесіду. Виходити треба було на початку наступного тижня. Єдине, що трохи бентежило хлопця - це офісний дрескод, але якось звикне, адже це його майбутня професія. Батько пропонував з’їздити разом і купити щось із підходящих по дрескоду речей, але у хлопця на цей рахунок була інша ідея.

Він зібрався, вскочив в автівку і виїхав за межі міста. З того моменту, як він останній раз був в Санжійці минув майже тиждень, от же нога Агати вже мала загоїтись. Він за півгодини домчав до селища і посигналив поряд з червоними воротами, та потім все ж вийшов і подзвонив у дзвінок. 

- Оу! Привіт. - Промовила Агата, здивовано дивлячись на хлопця.

- Привіт. Як нога? Хоча, судячи з того, як швидко ти відчинила, мабуть, вже загоїлась? - Він посміхнувся.

- Так. Дякую тобі ще раз за той раз.

- “Дякую” в кишеню не покладеш. Подякуєш іншим чином. - Хмикнув хлопець.

- Це як же? - Примружилась дівчина, вже прикидаючи “які” варіанти він запропонує.

- Мені потрібна твоя допомога. А ти що подумала, безсоромне дівчисько?

- А якщо я не погоджусь? 

- То я повезу тебе силою. Обирай. - Він зробив крок до неї.

- А чи не забагато ти собі дозволяєш, Вітренко?

- О, я ж ще навіть і не почав. - Всміхнувся той. - Не бійся, не з’їм тебе, поки що. То ти підеш перевдягатись чи поїдеш так? Як на мене, то в цих шортах ти теж не погано виглядаєш, але нам треба в місто, тож, думаю,  захочеш перевдягтися. В тебе на збори півгодини, принцеса. Я почекаю в машині.

- Гаразд. Але тільки через те, що ти зробив для мене. Я поїду і ми будемо в розрахунку. За десять хвилин буду готова. 

На що хлопець скептично всміхнувся. Але Агата, і справді, за 10 хвилин вийшла за ворота в білій спідниці з рюшами і топі, зверху накинувши джинсову сорочку. Гарно. Їй все неймовірно пасувало.

- Хм. А ти справді швидка. - Стас вийшов з машини і відчинив дівчині дверцята.

- Не люблю витрачати даремно час. - Посміхнулась йому Агата, сідаючи в авто і пристібаючи пасок.

Хлопець завів автомобіль і вони рушили в бік міста. 

- Так для чого я тобі знадобилась?

- Цікаве питання...Насправді мені потрібно купити деякі речі в офісному стилі, а я геть на такому не розуміюсь...

Агаті було дивно чути якусь розгубленість в його тоні, коли він це казав.

- Гаразд, щось вигадаємо.

Вони зайшли до найбільшого торгівельного центру. У відділі чоловічого одягу, на якому вони зупинили свій вибір, дівчина-консультант почала пропонувати непогані варіанти. А ще у Агати склалось враження, що вона не проти разом з одягом, запропонувати Стасу і себе, так вона хижо дивилась на нього, ледь слину не пускала.  А цей нахаба усміхався і відповідав на її неприхований флірт. 

- Ти ще довго будеш базікати чи підеш вже до примірочної? - Промовила роздратовано.

- Ти чого така роздратована, Карамелько?

- Стомилась. І їсти хочу. - Відповіла спокійніше.

- Гаразд. Піду все поміряю і підемо. Тільки йди зі мною, а то хто оцінить?

- Можеш дівчину-консультанта попросити. 

- Знову ревнощі? Ти дивись, а то вирішу, що ти нерівно до мене дихаєш. - Він підморгнув їй.

- Пф. Розмріявся! 

- Ходімо. Я - приміряю, ти - дивишся.

Вони підійшли до примірочних, і Стас затягнув її всередину однієї, і зняв футболку.

- Що ти робиш? - Прошепотіла дівчина.

- Буду міряти одяг.

- Я буду зовні. - Вона хотіла вийти, та він утримав.

- Ні, ти будеш тут.

- Це якось недоречно, тобі не здається?

- Ти мене бачила на пляжі, тож що тебе турбує? - Хлопець почав знімати джинси.

Агата відвернулась, відчуваючи, що її щоки палають.

- Ти ж заручена, чому тебе так турбує вигляд оголеного чоловічого тіла? - Трохи зарізко спитав, наче його це чіпляє, підійшовши до неї впритул.

- В тому і справа. Це неправильно.

Він відійшов і почувся шурхіт одягу. 

- Можеш повертатись. - Промовив за декілька хвилин.

Дівчина розвернулась, Стас стояв, спершись о стіну, одягнений у сірі штани і білу сорочку і йому це все дуже пасувало. Дівчина аж подих затримала від захвату.

- Тобі личить. - І вона знов розвернулась, щойно він почав розстібати гудзики на сорочці.

Наступний лук був у вигляді чорних штанів і голубої сорочки. І цьому хлопцю все неймовірно личило. Тож вони взяли все, що він приміряв і ще пару сорочок і сірий піджак. Агата ще вмовляла купити краватку, та він категорично відмовився, а потім пожартував, що купить, якщо вона дозволить нею себе зв’язати. Виходили вони задоволені походом і трохи втомлені.