Розділ 12

Вечірка з нагоди закінчення першого курсу відбувалась у котеджі якогось першокурсника в тому ж районі, що мешкає Агата. Дівчина спочатку не хотіла йти, але Петро, що знов зайняв своє місце поряд з Агатою на лекціях і іспитах, дуже її вмовляв. В неї не було близьких друзів і вечірки вона не відвідувала, та цього разу їй стало цікаво, від чого саме вона відмовляється. “Просто погляну одним оком, а не сподобається, відразу поїду додому.” - Вирішила дівчина.  

Мати була категорично проти, але батько дозволив, промовивши:

- Нехай сходить. Це ж тут поряд.

І ось Агата вже виходить із авто. Вона одягла темно-зелену сукню на тонких бретелях, а волосся розпустила. Музика з будинку чулась і назовні, бо двері були прочинені і якийсь хлопецьзустрічав новоприбулих і запрошував в будинок.

- Привіт, красуне! Проходь! Напої і закуски на кухні, все інше знайдеш сама.

- Привіт. Дякую. - Промовила трохи розгублено дівчина, проходячи.

Вечірка була в самому розпалі. Агата хотіла знайти когось з одногрупників, але нікого зі знайомих не побачила. Тоді вона вирішила, що спочатку піде і візьме напій на кухні. Дівчина не вживала алкоголь, тож відправилась на пошук соку. Останній знайшовся у холодильнику, тож взявши паперову склянку, налила собі сік.

- О, Агата! Вітаю! - Вигукнув Петро, побачивши дівчину у арці кухні.

- Привіт. Нарешті! Я вже думала, що нікого зі знайомих тут немає. - Зраділа його появі Агата.

- Наших якось мало. Бачив знайомих з юрфаку, Вітренко і Соломко. 

При згадці знайомих прізвищ дівчину пересмикнуло. Ось цих двох вона точно не воліла б бачити.

У вітальні, куди рушили дівчина і хлопець, відбувався, на думку Агати, якийсь хаос: частина молоді танцювали під гучні треки, частина грала в пиво-понг*, деякі парочки затискались прямо на очах у всіх. Агата присіла поряд з одногрупником і ще кількома молодими людьми. Вони обговорювали плани на літо, минулу сесію. За деякий час дівчина трохи стомилась від спілкування і гучної музики та хотіла піти пошукати, де можна трохи усамітнитись, як побачила Стаса. Він спускався з другого поверху, а за ним майже бігла Ліля Соломко. Він був розлючений. Поки хлопець її не побачив, Агата зашла на кухню. Коробка з соком стояла на острівці, поруч з іншими напоями і закусками. Вона налила собі повну склянку і майже залпом випила, тільки вкінці їй здалося, що смак трохи дивний, але вона так хотіла пити і ще була на нервах через неприємну зустріч, що налила ще. Дівчина саме виходила, щоб пошукати більш тихе місце, можливо у дворі та до неї підійшов Кирило, один з друзів Вітренка.

- Привіт. Сумуєш? - Спитав хлопець, дивлячись якимось скляним поглядом. “Він під дією чогось” - Інтуітивно здогадалась дівчина. А наступної миті він схопив її за руку і притис до стінки. Дівчина пручалась, та він не реагував.

- Ну що ти, не ламайся, тобі сподобається.

Раптом лещата його рук розтислися і Кирило відлетів від неї.

- Геть очманів?! - Прогарчав поряд Стас.

- Сорян, Вітре. Трохи біс поплутав. - Підняв руки у примирливому жесті і забрався з кухні.

- Ти як? Все гаразд? - Запитав Вітренко у Агати. На його обличчі читалось занепокоєння.

- Тобі яке діло? Йди у Соломко спитай. - Промовила Агата з роздратуванням.

- До чого тут Ліля? - Здивувався хлопець.

- Ліля... - Покачала головою. - Та ні до чого. Взагалі не розумію навіщо сюди прийшла...

- Карамелька...- Підійшов ближче.

- Я - Агата! А ти краще йди, куди йшов. До Лілі!

Вона хотіла вже йти, але він різко підійшов майже впритул і затис її біля острівця всередині кухні.

- І що це таке було? Карамелька, це що ревнощі? - Він усміхнувся одним кутиком губ, в погляді - здивування.

- З глузду з’їхав? Не мели дурниць. Я заручена!

- От! Тому тебе не має хвилювати з ким і що я роблю! - Почав дратуватися він.

- Просто йди. - Вона і сама не розуміла нащо згадала Соломко.

- А якщо не піду?

- Тоді піду я. - Вона смикнулась, але він міцно тримав руки обабіч від неї. Задерла з викликом підборіддя.

- Стій. - Однією рукою притис до себе, а вона сперлась долонями на його груди, в марній спробі відштовхнути. Дівчина завмерла і дивилась своїми великими блакитними очима, потім її погляд ковзнув на губи хлопця і вона несвідомо облизала свої.

Він не хотів підходити до неї, не хотів, щоб їх разом хтось бачив, навіть, не дивлячись на парі. Хай би як там не було, але все, що між ними - це тільки їх моменти. Але випитий алкоголь звільнив усі його справжні бажання, і він не взмозі був притлумити їх.Тож зробив те, чого прагнув в цю мить найбільше - поцілував її.

Агата не пручалась, навпаки відповідала так, наче і сама цього хотіла так само спрагло, як і він. Навіть, коли Стас посадив її на острівець і сам став між її розсунутих ніг, не припиняючи при цьому поцілунок. Від її м’яких солодких губ і квіткового запаху в нього зривало всі запобіжники, і якби не думка десь на задньому фоні, що вони тут не самі, то мабуть би він вже перевів їх в горизонтальну площину. Вона перемістила свої долоні під його футболку і торкнулась живота.

- Давай зупинимось! - Майже благає Стас.

- М-г-м - Вона промимрила щось незрозуміле і знов потяглася до хлопця, але він зупинив, відсунувши руки і відійшов трохи в бік. Її погляд був все ще трохи розфокусований від того, що щойно відбувалось і скоріше за все від алкоголю. Хоча хлопець був певен, що вона пила лише сік. “Мабуть, хтось із моїх “друзів” підлив їй спиртне в сік”.

- Зараз не час і вже точно не місце. Та і ми обоє не при тямі. Я був би останнім покидьком, щоб скористатись такою можливістю. Йдемо, викличу тобі таксі. Тобі краще вже їхати додому, принцеса.

- Не треба таксі. - Промовила, щось натискаючи в своєму смартфоні. - Я вже написала водієві. Дякую...за допомогу.

Агата злізла з острівця і рішучим кроком попрямувала до виходу. Стас тільки прослідкував, як її тендітна постать зникла у двірному отворі.