Розділ 6

Нарешті п’ятниця і вже завтра Агата може поїхати до дідуся. Дівчина дуже чекала на ці вихідні, адже в минулі не змогла вибратись через вечірку на честь призначення батька. З дідусем вона зідзвонювалась на цьому тижні, він її чекав. Хоча, він завжди чекав на її приїзд. Після смерті бабусі, онука була його розрадою. Думками Агата вже була у дідуся, тому була трохи розгублена та не помітила, як наштовхнулась на перепону у коридорі Академії, коли поспішала додому після занять.

-Ой, - Зойкнула. - Пробачте, будь ласка. - Потім підняла погляд на того, з ким зіштовхнулась. Вітренко. Щось на цьому тижні вони досить часто перетинаються.

- Вітаю, Агата. А я саме тебе шукав - Промовив хлопець і видав свою фірмову посмішку, від якої більшість дівчат мліли.

- Шукав? - Здивувалась дівчина, зовсім не відреагувавши на його коронну посмішку. - Навіщо?

- Конспект з соціології. Чи він тобі вже не потрібен? - Дістав із наплічника зошит і помахав перед її обличчям.

- Точно. Я забула. Дякую. 

Вона хотіла забрати конспект, але Стас сховав руку з ним за свою спину. Агата підняла запитально подивилась на нього, припіднявши одну брову.

- Я, начебто, твій боржник, тож може сходимо кудись ввечері? Ти -обираєш, я - пригощаю. 

І знову ця посмішка. Дівчина була розгублена і трохи збентежена, а ще її починав по-троху дратувати цей хлопець. Вона хотіла як найшвидше дістатись додому і зібрати речі до майбутньої поїздки.

- Ні, вибач. Мені це не цікаво і не потрібно.

“Трясця! Що ж робити?” - Думав Вітренко.

- Давай хоча б кавою тебе пригощу...- Зробив ще одну спробу Стас.

- Пробач, але я поспішаю. Віддай, будь ласка, зошит. - Підійшла ближче і протягнула руку Агата.

- Гаразд, тримай. Побачимось в понеділок. - Він підморгнув, вертаючи конспект, а після пішов в протилежний бік. “Тобто він шукав мене щоб віддати зошит?” Дівчина сховала конспект й пішла до виходу. На парковці її вже чекало авто з водієм. Вона вирішила, що відразу після вечері підготується до лекцій на понеділок, щоб в суботу вранці можна було їхати до дідуся. Сіла в автівку, одягла навушники, ввімкнула музику і прикрила очі. Чомусь відразу згадався погляд Вітренко в кав’ярні, у ньому був виклик, та ще щось інше, можливо, інтерес? Чому саме зараз? Хоча вона раніше теж його не помічала. "Дивний він..."

Та вранці плани Агати на цей уікенд були порушені. Їх родину запросили в гості батьки Олега, і мати вважала, що дочка неодмінно повинна бути присутньою разом з ними. Батько в цьому питанні був цілком на боці мами. Тому замість поїздки до дідуся, водій повіз їх з матусею в бутік і салон краси. Мати була переконана, що без нової сукні і зачіски аж ніяк не обійтися. Агата була з нею незгодна, але сперечатись не стала. Сама б вона з більшим задоволенням провела час за книгою або ж у танцювальному класі. Три години часу у маминій компанії пройшли не так погано, в цей раз вона не тисла зі своїми правилами і навіть дозволила обрати сукню самостійно. Залишилось лише витримати вечір в компанії людей, що за рік стануть її родичами, і можна буде видихнути.

- Дідусю, пробач, але я знов не можу до тебе приїхати. Нас Бондаренки запросили на вечерю, не можу відмовитись. - Промовила дівчина пригнічено в телефон.

- Зрозуміло, люба. Але ти сильно не засмучуйся. Я тебе завжди чекаю, Агашо. - Промовив Данило Анатолійович бадьорим голосом.

- Знаю. Я тебе дуже сильно люблю. Скоро канікули і тоді ти мене так просто не позбудешся. Як ти? - З посмішкою в голосі.

- Непогано. Сьогодні тин пофарбував. А завтра з Михаличем підемо на риболовлю. Такі ось справи. Ти там теж не кисни, здавай свою сесію і гайда до мене.

- Домовились. Бувай, дідусю.

Вечір суботи пройшов за світськими розмовами, єдиною розрадою для дівчини був пес Марлі, породи чіхуа-хуа. Олег вже тиждень як поїхав до Лондона, тому дівчина не зовсім розуміла, навіщо її сюди притягли. Після вечері Агата вийшла на задній двір і грала там із песиком, потім сіла на гойдалку і слухала музику, читаючи книгу в телефоні.

Другий вихідний пролетів ще швидше. Батько майже весь день провів у кабінеті, а мати попросила Агату допомогти з вибором нових гардин у вітальню.

Любі!

Якщо дочитали до цього моменту і досі не додали книгу до бібліотеки, то зробіть це, щоб не пропустити наступні оновлення.

Гарного дня. Бережіть себе!

Ваша Ніка