-1-

— Серйозно, Ніку? І ти мені це кажеш лише зараз? — нервово стукаючи пальцями по дерев'яній стільниці свого нового помешкання, мало не ричу у динамік смартфона.

Мій друг і за сумісництвом вже колишній помічник повідомляє мені, напередодні довгого вікенду, коли все бляха буде закрито, що він  замовив, але забув забрати подарунок генеральному директору на ювілей. Ювілей, котрий відбудеться вже в наступний вівторок. І все б нічого, якби від завтра до вівторка усі ювелірні магазини не були б закриті на честь свята. 

— Вибач, я закрутився, — пихтить в слухавку він, а я незадоволено хитаю головою, — Просто ти забагато повісив справ на мене. Чесно, я зашиваюсь.

Бляха! Так і знав, що брати на роботу друзів та родичів — погана ідея, яке б гарне резюме у них не було. Але ж, я хотів, як краще. 

— Дідько! — лаюся, бо розумію, що йти на ювілей без подарунка не можу, так само як і не можу купити абищо. 

— Але якщо ти зараз же поїдеш в ту крамничку, то встигнеш забрати, — каже слідом Нік, лише підігріваючи тим самим моє люте бажання стукнути його. Бо він забув, як він каже не вперше, і вочевидь не в останній раз. 

— Ти якась ходяча халепа, Ніку, — сичу і поглядом шукаю ключі від авто. Хочу, я того, чи ні, а мушу їхати. Без подарунка я не піду. Мене ж засміють абсолютно всі й чергове підвищення отримає той підлабузник та блазень Дерек. Ні, цього разу я таки втру йому носа, — Вишли мені адресу, я постараюся встигнути. 

Виходжу з квартири та рухаюся у бік ліфта. Подумки, вже складаю приблизний список того, що я зроблю з Ніком, коли повернуся на роботу. Смерть, йому видасться порятунком, я постараюся. А ще краще, вижену його до біса. Бо це не вперше він мене так підставляє. 

— Я вже! — тон його голосу вже більш розслаблений та спокійний, як і дихання. Він більше не сопить в слухавку. І добре, бо це дратує. 

— Стоп, а чого це ти не їдеш у Річмонд за подарунком, а я? — я вже в авто, вклав ключі до замка і лише зараз згадую, що асистент тут Нік, а не я. 

— Нууу… — якось невпинно протягує він і мені це не подобається, — Я вже у батьків в Техасі. Ми тут організовуємо вечірку на Гелловін і моя дівчина буде… 

Ага, гарно. Плани у нього. А в інших значить немає планів на це свято. Я можливо теж хочу одягнути костюмчик якогось Дракули чи дедпула і піти на костюмовану вечірку та закрутити з гарненькою медсестричкою, чи може відьмочкою. 

— Тобто, ти… — починаю я, а тоді замовкаю. До біса, Ніка і його відмазки. Заводжу мотор, включаю геолокацію та ввожу адресу в додаток, вибираю найвигідніший для мене маршрут і виїжджаю з паркінгу.