Розділ 2

Розділ 2. Ранковий ревізор

Ще до того, як перше сонячне проміння торкнеться дахів сплячого міста, по небу курсує Ранковий Ревізор. Його робота - перевірити, чи добре Чепуруни прибрали свої сектори, чи не лишилося десь «зависших» думок і чи відповідає рівень диму з Небесної Груби екологічним нормам.

Звати його Абсолют Всевидович.

Наближаючись до однієї із Сортувальних Станцій, Всевидович призупинився, принюхався і насупився. У повітрі пахло не просто димом, а чимось загрозливо-мудрим.

На Станції панувала повна ідилія: Небесна Груба ледь жевріла, мішок був порожній, а Ясновид із Прозориком солодко хропли, згорнувшись калачиками на пухкій хмарі.

Всевидович підлетів ближче і прокричав над їхніми вухами:

- Стру-у-унко! Ранковий огляд!

Прозорик підскочив і з переляку ледь не звалився з хмари.

- А! Що?! Хто?!

Ясновид же лише повільно розплющив одне око і поважно всміхнувся:

- О, доброго ранку, Всевидовичу. А ми якраз… здійснюємо… технологічний відпочинок після… після важкої інтелектуальної зміни.

Всевидович скривився.

- Що… знову обкурилися?

- Та ви що, Всевидовичу! Як можна! - Прозорик моментально зробив найчесніші очі у світі, - Це просто… чиясь паніка про забутий пароль від вайфаю так начадила.

- Прозорику, тихенько, - спокійно перебив його Ясновид, - Всевидовичу, ви ж мудра істота. Ви чудово розумієте нашу виробничу специфіку.

- Яка специфіка?! - відрізав той, - Пункт чотири: «Загублені думки спалюються або повертаються до людей»! Дегустація незавершених… загублених… забутих… Та яка різниця! У регламенті це не прописано!

- Ну… ви самі подумайте, Всевидовичу, - зітхнув Ясновид, сідаючи зручніше, - Бувають такі думки… ну просто жах! Розгортаєш папірець, а там… така глибина! Що аж у п'ятах свербить. Хочеться ж зрозуміти, що вони там мали на увазі! А як впізнаєш? Тільки покурити… Не через мікроскоп же їх роздивлятися.

Всевидович завагався. Його сувора фізіономія смикнулася, а в очах промайнула чисто людська, професійна цікавість. Він принюхався ще раз, підійшов ближче і тихо запитав:

- І що? Зрозумів хоть щось?

Ясновид замислено подивився на перші рожеві смуги світанку і хитнув головою:

- Ні. Така загадка… Здавалося, що це була велика таємниця Всесвіту… а на третій затяжці виявилося, що це найбільша паранормальна аномалія людства: куди, дідько його бери, постійно дівається друга шкарпетка?

Прозорик збоку швидко закивав, чухаючи потилицю:

- Ага! Аж у вухах задзвеніло! І таке я вам скажу відчуття…

Всевидович суворо кашлянув, намагаючись повернути собі офіційний вигляд, але записати порушення так і не наважився. Він зазирнув у порожній мішок, перевірив чистоту хмари і сказав:

- Ох, Ясновиде, Ясновиде… Дограєшся ти зі своїми експериментами… Наступного разу оформлю акт про нецільове використання відходів мислення! Так… Сонце встає. Зараз люди почнуть прокидатися… і знову вигадувати всякий мотлох.

- Та й не кажи, Всевидовичу... такого начитаєшся, - Ясновид аж очі заплющив.

- Добре, відпочивайте. І щоб ввечері мені з ясними головами! Зрозуміло?!