Історія Нікого

І знов цей острів . Ніхто вже стояв біля замку . 

-Радий нашій зустрічі , любії діти 

Радий я зустріти знову Вас , 

Що ж країну розгадати вспіли 

А  навіщо взагалі вам час ? 

-Досить своїх загадок ! Ми хочемо до батьків !- гукнула я . 

Замок здригнувся . Невже , це і є вирішення ? 

-Усі разом :" Хочемо до батьків !" 

Всі почали повторювати за мною . Обличчя Нікого змінилося . Він закрив руками вуха . 

-Досить !- сів на землю . 

Замок затріщав . Може, зараз попадемо додому ? Чоловік сидів на землі , стуливши руками вуха . 

-Коли я був дитям малим , то був тоді найкращий син ! Я вмів малюнки малювать , і щастя всім подарувать . Одного дня я став один , Такий собі невинний син ... Я казку- диво розгортав , що на папері написав . Одної ночі , ніччю в рік , коли настав той Новий рік , я сів де було вже вікно . І заходився бачить сон . Сказав :" Хочу в країну ту , де я щасливим зможу буть " . Сказав , слова мої то гріх , де вже подіти слова тих? Я опинився десь отут , де заховав радість і щастя, де без батьків , я став Ніким . Тепер один я , я - один ... А потяг , що привозив вас , хотів я мати трохи й час. Тут всі годинни йдуть швиденько , і постарів я так хутенько . І скоро вже і сам помру , бо цей рік я не доживу ... 

Мені стало його шкода . Усі переглянулися. 

-А якщо ми повернемося до нашого дому , то і ви підете з нами !- вигукнув Алекс.

-Ні, вихід тільки для дітей . Я вже не такий ... 

Я стояла та роздивлялася замок . Ну є ж якесь вирішення цього питання ? 

-В мене є ще одне бажання ?- спитала я .

-Так , але ...

-Я хочу , щоб ви стали ... Дитиною ! 

Очі Нікого налилися сльозами . Тепер ми мали шанс . Вставши в коло , почали кричати : 

-Ми хочемо до батьків ! До батьків ! 

Ніхто потроху зменшувався . Він став одинадцятирічним хлопцем . Його одяг потроху звисав , бо був вже великим . Замок тріскався , і враз усе зникло . Ми опинилися біля станції . Я почула запах тільки зпечених круасанів , теплої кави , пряників . Вдалині хтось чекав потяг . Холодний вітерець був таким приємним ! Молода жінка стояла , і виглядала когось .

-Мамо ?! 

Я побігла . Мама обійняла мене, а сніг все пришвидшувався . Стало дуже тепло й затишно . Ця мить коштувала б дуууже багатої ціни . 

Маленький хлопчик , у величезній куртці стояв на зупинці . Вогники у небі привернули його увагу . Двоє людей підійшли до нього . Вони довго дивилися на нього , а потім ... обійняли . 

Тепер лишалось придумати якусь історії для поліції . Бо як пояснити їм , де я знайшла усих цих дітлахів ? Так , ще потрібно не забути і про кіно . Алекс переміг у парі , але щоб я хоч раз ще брала участь у такому  ! Країна Дітей - не для мене . 

Малі почалапали додомцю . Там їх вже чекали батьки зі спеченими курками та індичками . Там вони відкриють свої подарунки , а також розкажуть дивні історії , в які ніхто не повірить . 

Сніг йшов . Ми стояли біля станції та дивилися на феєрверки у небі . Це сама найкраща мить у моєму житті . 

                                                                     З новим роком !