- Ти могла бути з моїм сином. Частина 3

Десь там люди жили та створювали, бо могли.

 Не кожен захоче почути, як течуть ріки крові. Люди ще не бачили рай, як і про смерть не знали. Шкіра опадала вниз, а вона небовби злітала та падала, щось розчинялося за її спиною. Готель, цей готель, як і було сказано приховував багато чого. Він не хотів ділитися. Деінде вчувалися якісь слова Донована. Невже він був в іншій кімнаті ?

 Тим часом, чоловік не зважав на свою шкіру, він дивився як натягуються її судини. У його нутрі знову щось хрустнуло, клоунська усмішка ставала ширше, але очі не розтягувалися. Він продумав усе наперед..

  - Ти ж знала, що я завжди кохав?

 Бо Джон дійсно вирішив заманити..Тут тихо темно, а ще немає свідків. Коли ж почулося стукання та гуркіт "невдоволеного гостя-сусіда" вони приземлилися одночастно. Все ще в готелі. Цікаво, Багряна Графиня поруч? Все ж кому не подобаються вигадки?

 Дівчина опустила голову, великий жовтоокий монстр не душив, але продовжував тиснути на шию. Кігті зачепили підборіддя, а в цей момент їй подумалося :

"Майбутній шлюб буде не з легких."

 Мабуть, лише сусіди щось запідозрили, коли у двері зробили дірку. Вибухова хвиля була надто маленькою, хоча ніхто так і не дізнався...чи ще є у нього вибухові пристрої.

  - От і знайшлася. Звісно перед тим, як прийти до тебе, я відвідав батьків. Я чекав. - Артур Флек видихнув.

 Дівчина накинула рушник.

  - А ти не думав, що тобі треба тут бути? - вона говорила, а Артур Флек мінявся. Він як зменшився, якби ж він не так перелякався.

"Відомо. Усе їм відомо."

  - Як я цього потребував, годину простовбичив під дверима. Навіть така розумниця, як ти не могла здогадатися, що я приготував...Чого вже й на концерті моєму були.

 Він у пришвидшеному режимі просувався углиб. Ось Артур вже у центрі кімнати.

  - Такі психи завжди до неприємностей, такому чоловіку як ти не вистачило клепки про це подумати? Флек..

 Вони не одразу прийшли до тями.

 До того ж виявилося, коли потрібен пістолет у копа він під подушкою. Артур наніс декілька ударів, неначе поштовхів. Значна частина печінки та легень була ушкоджена, але у Джона, (який хоч й був чудовиськом) було одне але...

 Вона відказала :

  - Може я вже й не людина, але навіть я розумію. Скількох ти вбив Артуре, ти дійсно мріяв, що це зійде з рук ? Ні.

Моторошні жовті очі відкрилися, Джон підняв голову.

  - Увесь цей час у тобі не було жаху, ти так вважав, Артур? Тому підглядав та прийшов до чужої дівчини?

Залишки двері гойднулися. Знову тріск та ба-ббах..

Від здивування дівчина викинула гвинт, яким збиралася чинити опір.

  - Хіба ви не читали, щоб гості не галасували? Я що не попереджала?

Попереджала.

 За одну мить пляшка влетіла прямо у голову Джокера, якби же ще Айріс брала чайові чи була відьмою. Витираючи з рук краплі напою, жінка зронила :

  - Ти могла бути разом з моїм сином. Донован бажав поговорити, поки там ця Багряна не з'явилась.

 Айріс, мати Донована була напрочуд серйозною.