- Поцілунок.

  - Ти мусиш бути обережнішою - він закусив губу, він все глядів на її тендітну шкіру. Очі темнішали..ще..та ще.

Що крім пекучої незрозумілої ненависті. Декілька моментів, але зараз треба було лише одне...Той вдих та сила...

 Подеколи час зупиняється, як і будь-яке життя. Навіть ця гра... Навіть, те саме дихання.

 Мабуть, коли ти знаходиш свого чоловіка рано чи пізно, так у ту саму мить приходить дещо незідане, небувале.

 Як і увесь цей готель, він бажав небезпеки, він чув як стискається сердце. Ось воно тремтить, як і її руки, вони спускаються та застигають на стегнах. Погляд зупиняєтся, цей погляд немов заманка. Стає якось неспокійно та смішно.

  - Дивно, що матінка завжди хотіла щоб я був якимсь циркачом, таким собі клоуном. Я не пригадував, бо я насправді вбив батька. Думаєш, якщо зараз відчиниш двері.. то встигнеш? Я може я заберу твій страх прямо, як тоді ? Я почав багато пригадувати, коли дивлюсь...

 Він замовк, чомусь зараз йому пригадалося, що саме сталося з хлопцем. Десь у голові був спогад про Бена Генскома, виявилося тоді Бен скиглив.

Вона прибрала руку.

 Вони обидва продовжували линути вгору й ще угору, ніби птахи, ніби в велике дивогляне та таке бажане небо, дедалі сплітаючись. ще секунду й могло здатися, що їхні тіла почали б обертатися. Багато хто ніколи не думав... Чи є душа?

 Дівчині згадалося, тоді, ще раніше чоловік був ніним й благоговійним, але зараз він був агресивно-бездумним.

 Частіше за все чоловіки схильні до депресії. Його рука ковзнула до її рота. Блиску на губах не було.

 Він цього хотів.