- За хвилину

 У цей же час, приблизно за декілька хвилин чоловік знайшов (абсолютно випадково, як він тоді казав) наручники.

  - Джон!? Не смій.

  - Ага, а ти казала що я тугодум. Між іншим.

  - Між іншим, так і є. - коханка кинула в нього подушкою.

 Подих шавлії та дуновіння... ні не вітру, просто старий-звичайний кондиціонер. Виявилося, що без війни вона не здасться, саме цього він не хотів. Аерозоль в купі з подушкою потрапили у ціль.

 Вона побачила, як його обличчя пом'якшилось, він вже готовий був прийняти свою неминучу поразку. Бо він ніколи не наважувався з нею битися, так бо ж докори та сперечання це зовсім інше. 

Тим паче коли жінка знає усі секрети.. будь ти хоч найкрутішим, будь ти хоч самим нескореним монстром у всьму Касл - Рок.

  - Тепер я теж здогадуюсь, що щось відбулось у іншій кімнаті.

  - А як же це "просто старий готель з дивними людьми та брудними стінами", тож це окей?? Так ? - вона вдивлялася у його очі там були збентеження та "майже" докори сумління. ті самі докори сумління, я в їх попередню поїздку. Дебільну, немічну поїздку.

  - Краще пізніше обговоримо, те що планували зробити.

 Дівчина натовклась на викрутку, а це ще якого... "Звідки тут це?"

  - Я сподівався, все буде нормально. Може ми б хоч тут нічого не підхопимо.

  - Це Скарлетт підхопила вошів тоді! Не треба було пертися у клуб.

  - Я б усе віддав аби ти замовкла, ми могли бути зараз у ванні... Без усіляких

  - Одеж? - вона пограла бровами, ба потім стала навшпиньки поглянувши йому в очі.

  - Ти мусиш бути обережнішою - він закусив очі, він все глядів на її тендітну шкіру. Очі темнішали..ще..та ще.