Місцинка

- Тільки зараз

- Я казала, як зачаровує еоли на тобі немає кроватки.

Сьогодні на ньому не було не тільки батьківського перстня та такого звичного реміня.

Він вишкірився.

Вона подумала про усіх тих поліцейських. Чи натрапили вони на слід, чи зняли відбитки з масок? Напевно вони знову десь там, зупинилися розпиаючі спиртні напої чи може вже влаштували собі "вихідні". Чоловік знову поправив темне волосся.

- Слухай, може поговоримо про важливе ? Я знаю, ти думаєш що в мене є секрети, але це не так. Від моєї дівчинки...

- Ти чув стукіт?

Їй захотілося написати смс Кеті, хоча та чепурилася та мабуть й не почула б. Дівчина знову відволіклась.

- Ні, я тобі про те що я бігаю за всіма, випереджаю їх та краще за всіх працюю зі зброєю. Просто це не головне... Для мене. Ти слухаєш? Мені складно це сказати, бо я через багато що пройшов, і це місто мені нічого не винне...

Надривний, швидкий звук.

- Я тут через тебе, бо самотність не для мене. Тільки зараз побачивши усю жорстокість та стільки часу бувши в ній.

- Зрозумій твої зізнання... Ти певен, що я готова до цього ?

Я ціную це, ти за мене відповідав, ба більше вбивав. Зараз, просто не кепкуй. Ти хочеш серйозних відносин, але я не певна. Чи гадаєш ми будемо жити у твоєї мами?

- В мене є работа.

- Це поки тебе не зловили.

Він зробив вигляд що здивувався.

- Мене!? Я ж не на стороні поліції, знаєш я між іншим усім допомагаю.

Хрипкий шепіт та цокіт між стінами. Стукіт.

- Хочеш, щоб я з'їхав від матері? Цікаво, чи буде скандал з батьком...Хм.

- Надто багато міркувань.

Гучне дихання й закохані очі Джокера. Так близько, надто близько.

"Ось я тут. Як завжди і хотів. Дивно"

- Певна річ, якщо не жартувати..то іноді я виглядаю страшним.

Він помацав свої синці. Другий синець виглядав над погано.

- Поцілуй вже найстрашніша істота. Мабуть, пізніше я тебе закодую.