Пролог

Я — не письменник і, будемо відверті, далеко не творча особистість. Втім, історія, яка трапилася зі мною, повинна бути опублікована. Ні, не те щоб я сам цього бажав. Швидше виконую роль однієї дуже хорошої людини, яка зустрілася на моєму життєвому шляху й відіграла в ньому неабияку роль. Псевдонім теж не належить мені — він належить йому. Сподіваюся, цей вельмишановний пан ще живий (не знаю, як довго живим залишуся я сам). Тому якщо не зможу передати рукописи особисто, то постараюся, щоб хтось інший передав їх у надійні руки.

Твоя обіцянка виконана: історія публікується, рукописи чекають свого часу й довіреної людини. Щоб не маринувати шановну публіку й не розкидатися пафосними словами, краще відразу перейду до головного.

У 2024 році ми разом із друзями знайшли в Карпатах кілька сотень кілограмів коштовностей, золотих монет та зброї, захованих у 1944 році на одній гірській вершині, що знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Фантастична сума майже потрапила до наших рук, але, як завжди буває у таких випадках, навіть ідеально прорахована операція може зруйнуватися через одну помилку. Помилку, яка стає фатальною для всіх.

А тепер розпочнемо з передісторії: хто ми такі, як інформація про сховок із золотом потрапила до нас, хто її передав, кому я пообіцяв опублікувати цю історію та, власне, що пішло не так. Хто й за яких обставин загинув, хто опинився на дні суспільства, а хто, навпаки, піднявся надто високо. Дослідження архівів, переклад листів, зустрічі з учасниками таємного братства, погрози — і все те, що потягнуло за собою лавину подій.