Глава 49.1

Підкоряючись німому наказу, змії ковзнули до Йорунн. Дівчина відсахнулася й рефлекторно викинула перед собою густу вогняну сіть. 

— Ззаду!

Вона встигла вчасно: з порталу за її спиною якраз виринуло кілька крилатих потвор. Демон задоволено реготнув, але одразу обірвав сміх, бо Хальвард нарешті атакував напряму. Кінчик його меча розсік повітря в небезпечній близькості від шиї противника. Демон ухилився, стиснувся, розвернувся — і пустив у бік людей потік сили, схожої на в'язку липку смолу. Йорунн скрикнула, але встигла смикнути на себе край захисного контуру. Магія зав'язла на ньому й сповільнилася, лише окремі краплі долетіли до людей та наскрізь пропалили одяг. По крилатих потворах прицільно вдарили згустки полум’я, викинуті Хальвардом. Запахло паленим пір'ям, більшість тварюк покотилася землею, охоплена вогнем, решта шарахнулась геть. 

Перш ніж наступна хвиля ворогів встигла дістатися місця сутички, степовичка випустила в небо тонку цівку світла. Вона розгорнулася в повітрі величезним куполом, осіла на землю, залишивши порожнім лише центр площі. Край купола розшаруватися й химерно заплутався лабіринтом золотих стін. Кілька тварюк спробували перетнути заслін напряму, але відразу відступили: плетіння палило не гірше за розпечене залізо. За межами купола розлилися ображене шипіння і лай. Якийсь час дрібні демони потопталися біля перешкоди, але вже за хвилину переважна кількість рушила далі, у місто, по легшу здобич.

Брамник вилаявся, підлетів до купола й вимогливо простяг руку до його поверхні зсередини. Криві кігті ковзнули по плетінню, але вже наступної миті демон видав болісний стогін і відсахнувся.

— У смертного тіла в цьому світі є свої недоліки, — це були перші слова Хальварда, звернені до демона. — Приміром, воно дуже добре відчуває біль. Якщо ти не знав, то рани гояться тут роками, а смерть далеко не така ласкава, як у світі чистої сили.

Темні крила у два удари підняли людину у повітря, гострий меч з розмаху вдарив супротивника. Демон відбив удар в останню мить, проте лезо його клинка раптово луснуло і гострий стальний край розсік шкіру на передпліччі. Кров, що хлинула з рани, була не чорною, а яскраво-червоною. Хальвард глузливо посміхнувся. 

— Дивись, тепер ти належиш цьому світу повністю, Брамнику. Мрії мають здійснюватися, еге ж? Вже відчуваєш всю принадність і гостру солодкість смертного життя? Досить короткого, до речі, принаймні за вашими мірками, — він м'якою ходою йшов навкруги свого супротивника, змушуючи його розвернутися до Йорунн якщо не спиною, то хоча б боком. — Тобі доведеться вивчити багато чого нового. Наприклад, що таке фізичний біль.

— Нам обом!

В кривій лапі знов згустився темний туман й противники обмінялися кількома безжальними ударами. Цього разу Хальварду пощастило трохи менше й кігті демона розідрали захисний одяг на стегні. Чорна тканина миттєво просякнулася кров’ю й прилипла до тіла.

Хальвард притиснув до пораненого місця згусток яскравого світла: вилікувати не вилікує, але кровотечу спинить.

— Це правда, — він витер закривавлену долоню о сухий одяг, — але ти дещо забуваєш: я давно до нього звик.

Випущений демоном струмінь вогню ледь не втрапив Хальварду в обличчя, але напівзмій Йорунн вчасно опинився перед людиною й поглинув майже весь жар. Хальвард блискавично розвернувся й атакував по ногах, демон зупинив підступний косий удар тіньовим щитом, проте напад був настільки потужним, що масивну й габаритну потвору все одно перекинуло на спину. 

— Ти колись ставив собі питання, чому магія цього світу настільки особлива? — ударом ноги Хальвард відкинув тіньовий щит й змусив демона буквально котитися по землі, аби не потрапити під наступну серію випадів. Нарешті Брамник опанував себе й встиг зіткати нехай недосконале, але досить потужне захисне плетіння. Йорунн вдарила по його основі, безпомилково відчувши прив’язку до землі, проте Брамник вже встиг підвестися й утворити з темряви парні клинки завбільшки за два метри кожен.

— Ну, розкажи мені щось нове, байстрюче, — вишкірився він. — Можливо, хоч це мене розважить, бо б’єшся ти як типова людинка: передбачувано й нудно. Подумати тільки, а колись я гадав, що ти міг би становити для мене загрозу. Навіть думав домовлятися миром, хотів запропонувати те, від чого так необачно відмовилася твоя мати: справжню владу. Але ти надто слабий. Що вже казати про твоє дівчисько?

Йорунн зашипіла не гірше за розлючену кішку, її змій кинувся вперед, намагаючись дістатись крил демона. Однак, противник встиг перехопити довге гнучке тіло і кинути його на землю. Важка нога з силою натиснула на спину тіньового створіння, і Йорунн захиталася, наче це їй намагалися переломити хребта. Змій видав жалібний стогін, раптово розпався струменями диму й знов зібрався у повітрі позаду демона. Важкий шипастий хвіст безжалісно вдарив Брамника по ногах та крилах. Демон заричав, але одразу звалився, перекинутий потужним ударом Хальварда. 

— Наша здатність відчувати зробила цей світ таким. Для людей прихильність, любов, жаль, щастя, біль — не просто слова. Це величезна сила, яка може знищити, але може й відродити. Ми живемо, дихаємо, шукаємо одне одного, знаходимо, втрачаємо і шукаємо знову, тому що саме це робить нас живими. Не магія, не стихії, не темрява, а те, що кожен із нас дорогий комусь і в кожного є ті, за кого не шкода віддати життя, робить нас справжніми. 

— Ну так і віддай своє. За неї, наприклад!

Демон гнучким звіром вислизнув з-під клинка, майже дотягнувся до Йорунн, з розмаху полоснувши її вогняним батогом, що з'явився з пустоти. Крилатий змій прикрив пані, прийнявши удар на себе. Нещасне створіння скрикнуло тонким голосом і покотилося по землі. Йорунн зойкнула, подалася вперед. Від її піднятої руки потягнувся струмочок сили, але захисний купол раптово зблід й почав руйнуватися.