Глава 31.1

Через десять хвилин, коли охорона щільно зачинила двері кабінету, Хальвард розгорнув на столі мапу Міати й розставив на ній декілька прапорців, щоб утворити умовний кордон.

— Потрібно негайно розіслати гінців по всій долині від Хьортена і південніше. Мусимо підняти на ноги всіх, хто здатен тримати у руках зброю. Ульфе, сповісти гарнізон Кінна-Тіате: вони переходять у стан облоги. Закрити місто, випускати всіх, хто забажає його покинути, але ніхто не повинен увійти до столиці до мого наступного розпорядження. Агеда й Утта поки поза небезпекою, мета імператора — прохід у горах ближче до долини Міати. Але це не найгірші звістки, — він важко опустився в крісло, прикрив очі й на мить дозволив собі відкинутися на спинку. — Крім цього нападу було ще три. І всі три — у долині на відстані щонайменше дня шляху звідси.

Слухачі стурбовано перезирнулися.

— Але ж там немає фортець, застав, навіть хоч скількись важливих спостережних постів, — Арен теж підійшов до мапи й стурбовано окинув поглядом маленькі містечка й села, що обмежувалися лінією прапорців.

— Ні, — тихо підтвердив Хальвард. — Але є магічні жили та люди. Сотні ні в чому не винних мирних людей.

— Це те саме, що в Хьортен?

Хальвард кивнув, і Ульф вилаявся так, як ніколи раніше. Арен зблід і завмер, адже десь там, у зеленій і ошатній долині, у затишному будинку, оповитому трояндами, жила його сім'я. Малкон стиснув плече друга, але промовчав. Власне, як і всі інші, бо підібрати правильні слова було надзвичайно важко.

— Як скоро ми зможемо зібрати відомості про втрати? — Хальвард повернувся до Ульфа.

— Попередні — від двох до трьох днів, я гадаю. Якщо, звісно, демонів вдасться швидко знищити. Як довго протрималися ті три портали?

— Вони досі відкриті, — по обличчю Хальварда прокотилася хвиля болю. — Але два з трьох на межі, гадаю, магів вже вбито й підтримка йде лише внаслідок дії накопиченої магії. Імператор зважився на небачене нахабство: він використовує заряджені стихіями кристали, зібрані на землях саянів, як паливо для переходів. 

Ульф похмуро кивнув:

— Отже, стара добра зрада й удари в спину?

— А нащо змінювати дієві методи? До речі, випадок, коли ледь не вбили хлопчиська-хольдінга, це справа рук того самого «лікаря» з Ельтре. Щоправда, він був обережніший і діяв на більшій відстані. На жаль, не тільки я володію темрявою, не тільки я можу маніпулювати чужим розумом або коригувати пам'ять. Людина, яка залишила ту пастку, навіть не підозрює, що щось зробила.

— Але якось магічно вистежити тих, хто співпрацює з демонами, можливо? — насупився Ульф. — Є якісь магічні відгомони чи щось подібне?

— Я пошлю тіні, дам їм наказ шукати силу. Але навіть двійник, що володіє моїми знаннями й пам'яттю, не зможе зробити більше, ніж звичайна людина. Якщо шпигуни усього лише провідники для демонів, то я не відчую їхньої сили до самого втілення.

— І що це означає на практиці?

— Що ми не можемо запобігти повторенню цих нападів. 

Комендант важко зітхнув й опустився у вільне крісло. Хальвард продовжив:

— Сабір не залишає мені вибору. Стихії бачать, я хотів уникнути цього всіма силами, але тепер стояти осторонь просто не маю права. Імператор не розуміє, що станеться, якщо демони зміцніють і наберуться сил. Упевнений, вони обіцяли не чіпати землі, які визнають владу Золотого двору. Але, якщо подумати неупереджено, то який зиск демонам з цих домовленостей? Щойно вони зміцніють настільки, що зможуть відчиняти браму без сторонньої допомоги, хіба дивитимуться на те, де ми, жалюгідні чоловічки, проклали кордони між своїми країнами?

— Імператора треба зупинити, — Малкон торкнувся пальцями подряпаної вилиці. — Жорстокість його рішень налаштувала проти ясновельможного дому багатьох аристократів.  Дармсуд ненавидить свого правителя, але й боїться його, бо найменша помилка означає страту. Та, як не дивно, саме ця ворожнеча створює шанс на зміни. Аристократи готові підтримати майже будь-кого, аби гарантувати собі безпеку.

— Це — війна. Повноцінна й безкомпромісна, — підсумував Хальвард. — Одного разу я пройшов цей шлях. Тоді магічні бої випалили вщент пів імперії, а відновлення зайняло десятиріччя. Ясновельможний упевнений, що я не наважуся повторити подібне, та він глибоко помиляється. Тоді я бився за себе й мав право відступити. Зараз — ні. 

Він підвівся й полегшено розправив плечі, немов нарешті скинув тягар сумнівів.

— Ми повинні остаточно звільнити світ від роду Фарріт. Ульфе, скликай у Нісса-Шин всіх воєначальників. На підготовку військ у нас не більше трьох тижнів.

Відносний порядок у фортеці навели вже пізно вночі. Сьогодні всі пости були подвоєні, внутрішні стіни й переходи заливало яскраве світло додаткових ліхтарів, проте спокійно спалося небагатьом. Гінці помчали ще пообіді, і на добрі новини цього разу не чекав вже ніхто. 

Хальвард виконав обіцянку: розіслав тіні так далеко, як це було можливо. Після опівночі до нього приєднався Ульф. Він втомлено озирнувся, налив два повних келихи вина, залишив собі один, другий простягнув герцогу.

— На сьогодні все. Більше стане зрозуміло лише через два дні. Нам обом потрібен відпочинок.

— Так, мабуть. Але я хочу почути твою думку ще з одного питання, — Хальвард зробив великий ковток, потім подумав, й допив уже до дна.