Глава 29.1

— Мені подобається ваша зухвалість, шановний Навіре. Як я бачу, втрата сина не навчила вас обережності: ви так само поспішні в словах і думках.

— Я говорю від імені всієї ради, а отже, і всіх жителів імперії.

— А я, як глава цієї ради й всієї держави, маю повне право не відповісти вам. Ви дізнаєтеся все в потрібний час. Поки ж вважаю, що сказано і почуто достатньо. Про подальші свої рішення я дам знати тим, хто повинен буде привести їх у виконання. Усі можуть бути вільні. Пане голово таємної служби, ви залишіться, до вас в мене ще є питання, — він недбало махнув рукою, показуючи, що дискусії закінчено. 

Роздратовані члени ради почали підійматися зі своїх місць. Сперечатися з імператором ніхто не став, проте й задоволення від ілюзії обговорення справ не відчув ніхто. 

— Мої імператор, дозвольте мені сказати дещо... у вузькому колі.

Бард Зойра не поспішав геть, навпаки, залишився у кімнаті й щільно прикрив двері за іншими. 

— Кажіть.

Бадр покосився на Сіфа Йонну, що стояв біля вікна:

— Чи можу я говорити відверто?

— Навряд чи ви озвучите щось, невідоме моїй таємній службі.

— Мій імператоре, прошу вибачити мені за можливу непошану, однак обов'язок перед імперією і своїми людьми змушує мене дещо прояснити ситуацію. Коли мова заходить про атаки й штурми, я вважаю за краще розуміти, якими силами командую. Я був в Ельтре від початку і до кінця, а тому все, що сталося там, бачив на власні очі. І тепер не знаю, вірити їм чи вважати себе божевільним. 

Сабір усміхнувся:

— Чому ж не стали говорити про це при всіх? Думаю, рада б оцінила цей жарт. Божевільний, що має звання хоронителя кордону, — це чудовий жарт, чи не так? — жодної краплі гніву, здивування чи розгубленості не було в його словах. Імператор насолоджувався цією розмовою, наче чекав на неї.

Бадр насупився ще сильніше.

— Що саме я бачив? Це не магія стихій, як би мало я не був знайомий з нею. І що то за вантаж, що ми тягли по схилах аж до самих стін?

— Хочете нудних подробиць? Добре. Це було складне плетіння, засноване на взаємодії стихійних елементів, споконвічної магії темряви й невеликої жертви крові.

— І для чого це плетіння призначалося?

— Для того, щоб дати вам переваги, про які ви й мріяти не сміли б. Це — чиста сила й лють до ворогів.

— Наскільки ця сила була б підвладна мені, як командиру великого кагота?

— Вона підконтрольна мені, цього для вас має бути достатньо.

— У Хьортен перевагу в битві забезпечила саме вона?

— Вгадали.

— Чи правда, що після відступу Дарі Ширказ Нему ущелина Хьортен перетворилася на випалену пустелю?

— Абсолютно. Ви добре обізнані.

— Не більше, ніж того вимагає моє звання і відповідальність перед своїми людьми.

— І чого ж вони вимагають зараз?

— Дізнатися, наскільки ці сили безпечні для жителів імперії. Будь-яка зброя, якій довіряєш своє життя, має бути вивчена досконало. Невмілий воїн, який уперше взяв до рук меч, може поранити й себе, і товаришів.

— Ви марно турбуєтеся: цей меч не у ваших руках. Виконуйте мої накази, про решту подбаю я.

— Але маги…?

— Маги — моя турбота. І верховного жерця Іліяса, до речі. Повірте, у цих питаннях він розбирається краще за вас. І щось я не пригадаю його заперечень. А ви?

Бард заперечно хитнув головою.

— От і добре. Ще щось?

— Ні, ясновельможний пане.

Хоронитель південно-східного кордону глибоко вклонився й вийшов з кабінету. Варта прикрила стулки дверей, залишаючи Сабіра і Сіфа Йонну наодинці.

— Наглядай за ним, — сухо кинув імператор, навіть не обернувшись до співрозмовника. — Поки не чіпай, але нехай поруч буде хтось з твоїх спостерігачів. Він надто розумний та прискіпливий, таких людей не варто залишати без уваги.

— Як накажете.

— Що з нашими запасами кристалів?

— Іліяс погодився надати стільки, скільки буде потрібно. На наше щастя, саяни шанують старовинні домовленості. У жерців хороші запаси необробленого матеріалу, та підготовка займе певний час.

— Просто з цікавості: як саме ти отримав згоду верховного жерця?

— О, не турбуйтеся, я не був надмірно грубим. Лише переконливим.

— Обережно з ним. Іліяс нерішучий, він загрузнув у правилах і традиціях, але мені знадобиться і його магія, і досвід. Наш верховний жрець не має стальної волі, тож поводься відповідно. Якщо зламаєш його — відповідатимеш головою. 

Сабір уважно вивчив обличчя глави своєї таємної служби — абсолютно непроникне, холодне, позбавлене емоцій, немов нежива маска — і легко підвівся:

— Накажи своїм людям починати. Прохід через Хьортен відкрито.