Глава 21.1

Другою людиною, з якою Мейрам дозволила собі деяку відвертість, став Бадр Зойра, один із воєначальників Сабіра, хранитель південно-східного кордону Золотих земель.

З ним їй вдалося поговорити після ради, на якій Сабір зажадав негайно атакувати прикордонні фортеці на Сірих перевалах. Бадр Зойра намагався довести, що така непродумана і поспішна атака приречена якщо не на провал, то на значну невдачу. Він наполягав на тому, щоб зосередити всі сили на одній чи двох фортецях, закріпитися там і продовжити наступ углиб долини Міати, однак у словесному двобої із ясновельможним зазнав нищівної поразки.

— З вами будуть стихійні маги, яким дозволено застосовувати свої сили для підтримки воїнів, — повідомив тоді Сабір.

Члени ради надовго замовкли. Тишу наважився перервати найстарший із присутніх, представник старої знаті, Навір вар Агдай:

— Вибачте мою зухвалість, імператоре. Ви досить молоді, і не можете пам'ятати магічної війни, що прокотилася нашою землею понад сто років тому. Та й, зізнатися, ніхто з нас не бачив ті події особисто. Однак я пам'ятаю той жах, з яким про минулі справи розповідав мій дід. Саме після тієї війни магам заборонено брати участь у битвах, як у межах імперії, так і поза нею. Думаю, вам має бути про це добре відомо.

— Верховний жрець Іліясе? — Сабір кинув зацікавлений погляд на худорлявого служителя стихій.

— Доводжу до відома малої ради, — заговорив той хрипко і ніби знехотя, — що згідно з наказом ясновельможного Сабіра і з мого схвалення, заборону частково знято. Найближчим часом як мінімум двоє повністю навчених магів займуть свої місця у військах імперії.

— Вашу цікавість задоволено, шановний Навіре?

Старий поклонився так низько, як тільки дозволяла хвора спина. Сабір продовжив:

— Я розраховую на підтримку магів і сил, підвладних тільки їм. Якщо план вдасться, війська Золотих Земель візьмуть у кільце значну частину долини Міати і відкриють вхід армії через південно-західні перевали. Це найзручніший, найнижчий і найпологіший шлях у горах, що оточують непокірне герцогство.

— Мій імператоре, — Бадр розумів, що зараз ризикує головою, але так само добре розумів, що втратить її напевно в разі невдачі. — Ми повинні домогтися повного контролю хоча б над однією з великих доріг і лише після цього вступати на ворожі землі. Стежки і шляхи розвідників для нас не годяться. Там, де пройде одинак, не провести армію: ні великий кагот, ні навіть добре озброєний контурс. А є ще обози з провіантом, лікарські повозки, польові кузні…

— Тоді зробіть так, щоб у Золотих земель був цей контроль, — скривився Сабір. — Я не обмежую вас ні в людях, ні в засобах, навпаки, даю можливість використовувати навіть магічну перевагу в битві. Мені потрібен результат, а не відмовки.

Раду Бадр покинув, занурений у похмурі думки. З підтримкою магів чи ні, навіть якщо вдасться захопити фортецю і вибити звідти захисників, втримати укріплення буде непросто. За короткочасним успіхом піде стрімка втрата позицій і неминучий відступ. Рада почне шукати винних, а якщо не знайде — призначить.

З леді Мейрам хранитель південно-східного кордону зіткнувся, коли золотоволоса красуня в супроводі служниць прямувала до покоїв свого брата. У руках вона тримала оберемок щойно зрізаних золотисто-червоних лілій: квіти імператорської сім'ї, прекрасні й витончені, хоча злегка тендітні. На жаль Бадр майже збив з ніг невисоку леді. Вона скрикнула від несподіванки, пом'яті й зламані лілії впали до її ніг, безнадійно зіпсовані.

— Які ви незграбні, — вона незадоволено насупила своє ідеально гладке чоло. — Руйнувати красу, мабуть, ваше покликання. А я саме хотіла прикрасити кімнату ясновельможного!

— Прошу вибачити, міледі, — у його голосі відчувалося ледь стримуване роздратування. Будь його воля, він би розтоптав ці рослини просто тут і зараз.

— Пробачу, — Мейрам по-світськи посміхнулася і рішуче підхопила його під руку. — Якщо допоможете виправити це непорозуміння. Проведіть мене до саду, де я зберу новий букет, — вона недбало кинула двом служницям, які невідривно йшли позаду: — Приберіть, ніхто не повинен бачити такого безладу. І протріть підлогу, інакше на сік від стебел приліпиться пил. 

Поки дівчата не встигли схаменутися, Мейрам повела свого вимушеного супутника геть.

— У вас зовсім кепський настрій. Погані звістки? — поцікавилася вона обережно, як тільки вони залишилися на самоті.

— Поки ні, але обов’язково стануть поганими доволі швидко, — відповів Бадр, не бажаючи вдаватися в подробиці.

— Отже, брат наказав атакувати?  — вона клацнула пальцями. — Не дивуйтесь, я знаю багато чого, а ще про більше здогадуюся, тому не буду ставити зайвих питань. Про вас ходить слава розумного і далекоглядного воєначальника, сподіваюся, ви повернетеся до столиці живим і здоровим. Якщо дозволите, дам вам пораду: не варто затримуватися в горах довше, ніж це справді необхідно. Там дмуть холодні вітри, часом налітають грози, погода жахливо мінлива. До того ж ви і ваші люди ще знадобитеся тут.

— Боюся, незабаром і над Дармсудом згустяться хмари, — озвався Бадр похмуро.

— У такому разі вам варто зайти до храму Всіх стихій і звернутися до сил, могутніших, ніж ми з вами. Упевнена, їхнє заступництво не завадить військам імператора.

— Я вас розчарую: перед негодою, що наближається, навіть вони безсилі.