Глава 21. Підступні лілії

Красивій жінці не обов'язково бути розумною. Красива жінка не сприймається загрозою. Красиву жінку можна пробачити за незручність чи необережну фразу. Мейрам уміла бути по-справжньому красивою.

Останнім часом вона постійно перебувала поруч із братом і мимоволі стала частиною політичного і військового життя імперії. Довгі нудні церемонії, офіційні прийоми, візити ввічливості, показові прогулянки перед натовпом роззяв Мейрам використовувала для того, щоб хоча б трохи зблизитися з людьми, чия підтримка була необхідна Сабіру.

За кілька місяців такого життя вона розділила оточення брата на два типи людей.

Перший — віддані і вірні пси, чий успіх цілком і повністю залежав від імператорського трону. Таким був, наприклад, Сіф Йонна. Холодна ненависть між ним і Мейрам, початок якій поклала страта нещасного Махрана бен Шарді, поступово переросла в повноцінну війну. Тільки ось розгорталася вона не в полях або фортецях, а в сяючих чистотою і блиском коштовностей залах палацу. З людьми, подібними до Йонни, Мейрам ніколи не говорила щиро. І, звісно, шукала будь-які засоби, які б послабили вплив цих людей на брата.

Другий — ті, хто корився імператорові лише через обов’язок перед законом, або, як і сама Мейрам, через відсутність свободи вибору. З ними можна було дозволити собі деяку прямоту. Зрозуміло, ні про яку відвертість чи дружбу мови не йшло, і в першу чергу — заради власної безпеки. Те, як легко необережне слово чи прив'язаність перетворювалося на сокиру ката, занесену над головою, Мейрам запам’ятала блискуче. Але невелику вільність, випадкову обмовку, вона могла дозволити собі хоча б зрідка.

— Діти — величезний дар, посланий стихіями, — зронив одного разу Іліяс, новий верховний жрець храму Всіх Стихій, який змінив на цьому місці загиблого Діяра.

Цього дня відбувалося урочисте вшанування стихії Землі. Імператорська сім'я сиділа в центрі величезного храму, спостерігаючи за священнодійством, Мейрам і інші гості товклися під стінами. Жрець продовжив:

— Упевнений, що жителі імперії почуваються в безпеці: ясновельможний рід процвітає, а лінія Сабіра продовжилася напряму. Велика удача для держави.

— Ви, як завжди, маєте рацію. Спадкування влади від батька до сина, що може бути прекраснішим? Це залог стабільності. 

— Аділь поки що такий юний, справжнє дитя. 

— Він здібний хлопчик. До того ж у ньому зовсім не проявляється ні жорстокість, ні самозакоханість, властива нашій родині, — Мейрам дозволила собі затримати погляд на щуплому жерці трохи більше, ніж треба, перш, ніж зніяковіло відвести очі. — За правильного виховання хлопчик перевершить свого славного батька.

— Упевнений, одного разу він стане прекрасним правителем. Коли досягне необхідного віку, зрозуміло.

— О, звісно в Аділя є час подорослішати. Мій брат ще молодий і сповнений сил. І це на краще: його спадкоємцю не доведеться спостерігати за поступовим згасанням батька в очікуванні корони. В хлопчика залишаться тільки радісні спогади, в яких не буде місця старечій слабкості й немічі. 

Жрець ледь помітно здригнувся, кинув на Мейрам косий погляд з-під напівопущених повік і обережно вимовив:

— Ми не можемо знати, як все складеться у майбутньому.

— Але можемо спробувати вплинути на майбутнє разом, чи не так? — вона не видала своїх емоцій абсолютно нічим: жодного зайвого жесту, рум'янцю на щоках, блиску очей, прискореного дихання. Навіть її усмішка залишилася безбарвно-ввічливою, ніби вони обговорювали погоду чи види на врожай. — Аділь має вчитися в найкращих, аби розвинути свої здібності найкращим чином. Імператриця підібрала для спадкоємця наставників з письма, читання, історії, географії, але не з магії. Буду вдячна, якщо дозволите запропонувати вас на цю роль.

— Так. Якщо, звісно, ясновельможний буде не проти, адже він міг би вчити сина самостійно, —  відповів Іліяс після невеликої паузи.

— В нього не вистачить на це часу, та й терпіння, мабуть, теж.

— Тоді для мене буде честю приносити користь ясновельможному подружжю.

— Клопотом. Неймовірним клопотом. Діти — вкрай непосидючі учні, та, впевнена, мати спадкоємця вам допоможе. До того ж близьке знайомство з імператрицею та наступником підсилить вашу позицію в малій раді й надасть деякої свободи маневру. Ви згодні з цим?

Мейрам бачила, що по обличчю жерця промайнула тінь сумніву й сторожкості. Його пальці впилися у долоні, та й в очах не промайнуло навіть натяку на жадібний блиск чи радість близької наживи. «Я знаю, що брат тримає тебе на короткому повідку, — хотілося додати їй у голос. — І я знаю, що прошу тебе ризикнути, але у всіх нас немає вибору». 

— Це щедра пропозиція. Втім ви маєте розуміти, що поки я не можу віддячити вам достатньою мірою.

— О, які милі нісенітниці, — вона відмахнулася, ніби почула надто легковажний жарт. — Я маю знати лише одне: чи можна розраховувати на ваше заступницьке ставлення до юного спадкоємця в разі… Да будь-чого, власне. До чого ви, звісно, не матимете жодного відношення.

— Без сумніву, — пообіцяв він після нетривалих роздумів. — Раз таке ваше прохання, я не наважуся відповісти відмовою.

— Дякую. Повірте, я ціную ваші зусилля.