Нагорода за алібі

Розділ 1

Два роки тому головний редактор запропонував Наталці відвідати передвиборчу зустріч одного з кандидатів у депутати міської ради. Газеті добре заплатили за розміщення агітаційних матеріалів, а тепер ще й треба було описати як кандидат спілкується із своїми виборцями. Зустріч мала проходити в одному з кінотеатрів Києва і Наталка разом із Максом вирушили туди. Кандидатом був Олексій Руденко – місцевий бізнесмен, власник деревообробного комбінату. Не зважаючи на свій поважний вік, а саме за шістдесят, він був мало відомий серед киян. Можливо через те, що його комбінат знаходився за містом, та й сам Олексій Руденко мешкав в Лютіжі, на березі Київського водосховища. Проте декілька років тому він почав вкладати кошти в столичну нерухомість і навіть подарував одному із своїх синів Владиславу автосалон, який знаходився на «Оболоні».

На вітрині кінотеатру замість анонсу фільмів було велике фото кандидата із надписом «Рідному місту потрібні господарники». Перед входом студенти роздавали агітки, пенсіонери жваво обговорювали останні події, а двоє жінок середнього віку в окулярах і з папками в руках нервово спілкувались по телефону, оглядаючись навколо, ніби шукаючи когось. Макс пофотографував всю цю масовку і зайшов всередину, Наталка ж вирішила, що це жінки з команди кандидата і запитала коли все почнеться. Дізнавшись, що вона з газети панянки відразу змінились і усміхнено пояснили, що Олексій Руденко має бути тут через десять-п’ятнадцять хвилин і вони обов’язково повідомлять його про її присутність. Ближче до того часу як мав з’явитись кандидат людей біля кінотеатру побільшало, приїхало дві подружніх пари на дорогих авто, групою підійшли студенти, а також декілька молодих дівчат. Останні стояли в стороні і активно переписувались в телефонах, дехто ще дофарбовував обличчя і поправляв одяг. Наталка спостерігала цю картину певний час аж поки з-за дверей не появився Макс і покликав її в середину. Тут у фойє не було так велелюдно, проте увагу Макса привернули безкоштовні тістечка, цукерки і вода, поряд стояв ще й кавомат. Вони вирішили дочекатися кандидата тут і заодно пообідати, але коли знадвору почалось пожвавлення виглянули з кінотеатру.  

До входу під’їхала чорна «Ауді» з якої вийшов сивий, акуратно одітий в темно-синій костюм чоловік. Це і був Олексій Руденко. Біля нього відразу з’явились дві серйозні жінки і один чоловік, який скоріше за все був керівником кінотеатру, тому що його Наталка з Максом помітили коли він виходив з відповідного кабінету. Вітаючись з оточуючими кандидат швидко попрямував всередину і всі охочі пішли за ним. Щоправда ззовні здавалось, що на передвиборчу зустріч прийшло багато людей, проте коли всі зайшли в зал він був заповнений ледь не наполовину. Видно саме через це жінки – організатори зустрічі нервували і бігали по залу. Вони мабуть не здогадувались як важко досвідченого виборця в наш час заманити обіцянками того, що буде неможливо виконати, хіба що дрібними подарками, на що і розраховували присутні люди поважного віку. Зрештою для більшості з них це був черговий заробіток, їхні обличчя можна було побачити і на зборах інших кандидатів. На вулиці залишились лише молоді дівчата, які чекали когось іншого. Того іншого згодом Наталка побачить вперше, але він залишиться в її пам’яті надовго. Вже навіть коли Олексій Руденко виступав на трибуні і оголошував в малочисельний зал свою промову, на парковці біля від кінотеатру з’явився білий позашляховик «Мерседес», який відразу привернув увагу дівчат. На ньому приїхав Владислав Руденко – син кандидата. Високий, чорнявий, в короткому клітчастому піджаку та білих кросівках він, тримаючи телефон в руці, стояв деякий час біля машини. Дівчата оточили його і намагались чи то сфотографуватись, чи жартувати з ним, а він відповідав їм лише посмішкою. Трьох з них він обминув, а четверту взяв під лікоть і відвів в сторону, помахавши їм у слід рукою. З останньою деякий час спілкувався, показуючи щось на телефоні та згодом покинув і її.

Йому було двадцять вісім років і рік як він вважався одруженим. Вважався тому, що його примусив одружитися батько, за це він зміг стати власником автосалону у Києві. Влад був молодшим сином Олексія Руденка і довгий час залишався в тіні старшого Олександра. Розумний, кмітливий, розсудливий Олександр впевнено йшов по стопах батька і недавно був призначений його заступником на комбінаті. Інше слово Влад – проблемний, непостійний, весь час створював труднощі для сім’ї. Якщо Олександр відразу себе бачив в якості наступника батька, то Влад був у постійному пошуку. Він ледь довчився на економіста в університеті, проте через свою привабливу зовнішність вирішив стати моделлю, що дуже не подобалось батькові. Влада навіть взяли у модельне агентство і він позував як фотомодель для реклами косметичних засобів. Але далі справа не пішла, тому що появилися погані друзі, які втягнули хлопця в розгульне життя. Часті вечірки з великою кількістю алкоголю і наркотиків, і як результат недоспані ночі та паскудний вигляд зранку, що псував гармонію людської краси на фото. Зʼявилися дівчата, які тягнули гроші не так з нього як з батька і врешті з модельним бізнесом прийшлось ненадовго попрощатись. Влад після чергової роздратованої бесіди з батьком заявив, що тепер буде фітнес-моделлю і почав активно відвідувати спортзал. Після декількох місяців тренувань він знову повернувся у модельне агентство і навіть засвітився на деяких фото із знаменитими спортсменами. Але знову через певний період взявся за старе і Олексій Руденко вже почав подумувати чи не відправити сина в армію на виправлення, чи може оженити. Проти армії виступила дружина – мати Влада і батьки почали шукати пристойну пару для свого безпутного сина. Саме в цей час мати Влада згадала, що відвідує разом з однією привітною пані масажний салон, а у неї є незаміжня донька. Трохи згодом батьки запропонували і настояли на знайомстві, при тому, що батько пообіцяв подарувати Владу автосалон. Це все мало зайняти його вільний час і дурні думки повинні були покинути його голову. Жанна була старшою від Влада на три роки, хоча виглядала на рівні з ним, не красуня, але й не потвора. Руда з довгими кучерями і запальним характером, яка вміла себе яскраво поставити і піднести. Вона працювала дизайнером одягу в мережі магазинів «Модниця», мала дві вищі освіти, одну з яких здобула за кордоном і була абсолютною протилежністю Владу. Щоб змінити своє життя та на догоду батькам він одружився на Жанні. Подарками на весілля була трикімнатна квартира в одному із житлових комплексів Олексія Руденка та вищезгаданий автосалон з дорогими іномарками. Проте, як часто буває в таких випадках, подружнє життя в мирі і любові тривало лише місяць, а далі справи почали забирати багато часу в молодих і вони жили кожен своїм окремим життям. Тільки збираючись у квартирі ввечері могли обговорити якісь питання та й то більше часу проводили за комп’ютером та телефоном. Вони мали різні і характери, і погляди на життя, Жанні було цікавіше спілкуватися з його батьками, коли вони починали обговорювати бізнес, чи політичну ситуацію в країні. Влад же більше жив соціальними мережами, відвідував фітнес-центри і час від часу заїжджав на роботу. Але про сумнівні компанії, чи нічні клуби з дівчатами вже не могло бути і мови. Згодом Влад почав вести свій ютуб-канал як тренер з фітнес-підготовки для початківців. І мабуть увага молодих дівчат до нього тут, біля кінотеатру, була пов’язана саме як до тренера.