Пролог. Там, де народжуються мрії

Мрії не завжди здійснюються самі — іноді їм просто потрібен дім.

Саундтрек: «Вірте, люди, у дива» — KOLA & Vlada K

Кава: Флет–вайт з мигдалевим молоком

Світло у Dream було м’яким і теплим, ніби саме повітря пахло кавою, корицею й історіями. За великими вікнами шумів вечірній Київ — швидкий, метушливий, трохи втомлений.

А тут час сповільнювався: голоси, сміх, музика, гірлянда зі зірками, що м’яко мерехтіла над головами.

І біля входу — табличка: «Тематика вечора — мрії, які здійснилися».

Я стояла за барною стійкою, тримаючи горнятко свого улюбленого капучино з вершками. Навколо — знайомі обличчя. Мій маленький всесвіт.

Тімур переставляв на полицях нові статуетки; Андрій підлаштовував гітару, щоб трохи згодом заграти; Саша сперечалася з баристою про плейлист — принципово й з вогником.

Арсен розповідав комусь чергову історію з серії «все пішло не за планом, але вийшло ще краще», а Діма, як завжди, перевіряв світло й звук, переконаний: «якість не буває випадковою».

— Торі, ти сьогодні світитися почала чи мені здається? — пожартувала Саша, проходячи повз і торкнувшись мого плеча. — Вечори мрій на тебе діють сильніше, ніж на інших.

Я тихо засміялася й похитала головою, ніби це дрібниця, хоча всередині справді щось тепле розгорталося, як полум’я свічки. Я глянула на всіх — на своїх людей — і відчула, що саме час говорити.

— Колись, — почала, коли всі вмостилися з чашками, — я просто мріяла мати місце, де буде тепло навіть тим, хто давно забув, як це відчувається.

Думала, що створюю кав’ярню, а виявилося — дім. Для себе. Для вас. Для кожного, хто все ще вірить, що мрії не мають терміну придатності.

У залі запанувала тиша — жива, тепла, спільна. Хтось посміхнувся. Хтось задумався. Хтось нечутно змахнув сльозу.

Я поглядом торкнулася кожного обличчя, намагаючись запам’ятати цей момент.

— І сьогодні, — сказала я, — ми почнемо нову традицію.

Я поставила на полицю невелику дерев’яну скриньку з золотим написом «Мрії».

— Кожен може залишити тут свою мрію. Маленьку чи велику. Дивну, сміливу — будь-яку. А Dream подбає, щоб вона не загубилася.

Андрій тихо заграв на гітарі; у кав’ярні запахло свіжою випічкою, і хтось першим підійшов до скриньки. Потім — інші.

Я усміхнулася: Можливо, справжня магія не в тому, щоб здійснювати мрії.

А в тому, щоб створювати місце, де люди знову наважуються їх мати.

І я ще не знала, що ті маленькі папірці

змінять чиєсь життя.

Не раз. Не два.

А раз за разом.