РОЗДІЛ 1

Чтобы думать – нужно думать,
ну а помнить, значит помнить.
Аноним

Боби цього року вродили рясно. Таким урожаєм об`ївся би і вмер кожен гад, який поліз би  туди. Особливо такі гади, як хробаки бобоїди тягнуть до свого черева увесь, що не є справжнісінький бобовий стебель і обгризають його до тих пір, допоки не відчують на своїй шкіри, що таке отрута від хробаків. Досить часто люди, котрі звалися на тім острові «думівцями», говорили про те, як ті гади опинялися на їхніх руках і гризли їх пальці, ніби не бачили, що їдять справжніх живих людей.

Королем у тому острові був сильний і неповороткий Яурус ІІІ. Хто-хто, а правити той вмів, і то дуже добре. Особливістю короля була в тому, що при розмові ти слухаєш його слова і відчуваєш, що по шкірі та венам біжать дрижаки. Яуруса боялися усі, крім як тих, хто правив при дворі, коли його немає і він пливе по справам. Одним з найулюбленіших його місць була гора Ру, на схилах якої бився його батько з драконом Пірусо, кіготь якого встромився королю в серце, після чого він помер від зараження крові. Та в часи свого довгого правління, король Яурус ІІІ ходив на ту гору лише дванадцять разів і то, для того аби розслабитися і випити по склянці пива в корчмі, котра так і називалася «Ру». Справді проста назва? Та про що та назва говорить…

На острові Дума населення невелике. Тут навіть немає армії, хоча воїни звитяжні на тім острівці є. В них навіть був свій вірш:

«Ми воїни острова Дума,

Не дамо створити з будинку мура,

Не дамо порвати на шмаття

Усе, що є, бо ми браття,

А серце в нас мов сталеве шиття,

Бережіться і бережіть життя».

Цей вірш для них мов молитва, як материне рідне слово, що промовлялося з вуст в часи, коли було страшно, на дворі йшла війна і чулися постріли гармат, а воїни приходили в свої домівки аби востаннє попрощатись з усім, що сотворили. Ви думаєте, що пішли на вірну смерть? Ні, в біга, на дальні острови на човнах, як раби. А ким вони там, на інших островах ставали, скажіть? Звичайно, що прибиральниками, або рабами, як і було на рідній стороні. Були такі звичайно, яким давали магістрів, чи робили радником в палаці, та це було не часто, і то беруть стариганів з бородами сивими, а особливо білими.

Люди забули, що таке війна ще вісім років тому, коли прийшов у владу король Яурус і його соратники, котрі стали його порадниками, а ще секретарями, щоправда не писарями. На писарів такі люди не підійдуть, дай лише вмоститися у трон і все, вони тут як тут починають правити і без короля. Кажуть, що король це потвора з підводного світу і в пеклі його місці, та коли приходить Яурус, то вже такі… такі, як щенята, їй Богу. Заслати б їх куди подалі, аби не лізли до палацу! Поставити на город би, – боби збирати, а якщо не хочуть працювати, то палицею, палицею, щоб аж очі на лоба їм вилазили. В короля багато підслухувачів, тому він все про всіх знає. У кого що сталося, хто що зробив і хоче зробити. Від короля не може бути таємниць.

Лісистість тих країв просто заворожувала. Особливо заворожувало те, що на дерева тих місць можна було залізти так легко, що це просто щось, та от злізти… злізти набагато важче. Думівці кожної п`ятниці та суботи, особливо ті, що старші, ходили в ті ліси, як в місце, де можна нормально відпочити під звуки стукотіння дров у вогнищі, випити, поговорити по душам, а ще подивитися на феєричне шоу ночі. Кожного дня, коли настає темнота, жителі будь-якого з чотирьох островів можуть поспостерігати падіння метеоритного дощу.

Як і у кожних народах, у селян з острова були свої традиції та свята, коли можна було повеселитися на славу і прокинутись аж через два дні після того. Думівці не можна сказати, що любили випити, та просто коли таке аж велике свято, то це вже гріх. І таких днів є шість в одному році: 3 січня – день, коли народився Яурус ІІІ; 22 березня – день святих язичницьких богів; 12 травня – день відкриття ученим острова Дума; 21 травня – день збирання урожаю; 17 липня – день закінчення битви під горою Ру. Останнім святом було 31 грудня – день, коли закінчується рік.

Але ось, що дивно: 3 січня, для короля, селяни не готували подарунків, окрім як веселої гулянки, в якій приймали участь всі і показували свої таланти на головній площі острова, посередині котрої росло глибоко під землею дерево, що було посаджено іще 300 років тому. Головною особливістю того дерева дуба було те, що той був символом мирного життя та процвітання.