24. 

В тихому і, хоч і запиленому, але затишку, хатини, Ася ковзала долонями по спині Ротвейлера повільно, але наполегливо, ніби розкривала його м’язи один за одним, змушуючи тіло відпускати напруження. Тепло від її рук проникало глибше, ніж будь-які ліки. Роман ловив себе на думці, що вже не відчуває болю — принаймні того, через який спершу погодився на цей масаж. 

Його дихання збивалося щоразу, як вона нахилялася ближче, її подих торкався його шиї, а кінчики волосся ковзали по шкірі. Він мав би думати про спину, про те, що треба полегшити стан, та думки розтікалися в інший бік, гарячий і небезпечний.

Ася проводила пальцями вздовж хребта, зупиняючись у місцях, де він здригався найбільше, і наче навмисне тиснула сильніше. Йому здавалося, що вона гралася з ним, випробовувала його терпіння. Що далі, то більше він забував, навіщо лягав на це ліжко, а лежати на животі стало дуже незручно. Хоча… — подумав, — на спині було б ще незручніше. 

Його свідомість тонула в її дотиках. Біль розчинився, лишилася лише насолода від Асіної близькості. Спина вже не була проблемою — проблемою ставало стримувати бажання, яке розкручувалося в ньому, як туга спіраль, все сильніше і сильніше.

Він зціпив зуби, щоб не видати стогін, коли її долоні ковзнули нижче, до лінії талії. Серце билося в грудях так, наче йому там вже не вистачлао місця. Зараз він відчував кожен її рух гостріше, ніж будь-який біль. І, здається, саме це було небезпечніше за будь-яку травму.

В хатині стояла тиха напівтемрява, пахло старим деревом і трохи вогкістю, та коли Ася нахилилася до нього, так близько що торкнулась тугими м’ячиками грудей його лопаток, всі відчуття Романа спалахнули гостріше за будь-який біль. Він лежав на ліжку, відкинувши сорочку, й кожен її рух — обережний дотик пальців до плеча, ковзання долоні вниз вздовж ребер, м’яке натискання на бокові м’язи живота — змушував його забувати, що спина взагалі існує.

Він лише відчував тепло її рук. Вона була надто близько, її подих ковзав по його шкірі, і від цього тіло реагувало сильніше, а біль відступав значно швидше, ніж від будь-яких ліків. У грудях збирався клубок бажання, що ставав доволі нестерпнішим і сильнішим.

— Перевертайся! — наказала показово суворо, але щось в її голосі з цією суворістю геть не в’язалось.

Вдаючи, що спина ще болить, Роман таки зміг опанувати свої реакції і перевернувся на спину, хоч ще кілька хвилин тому боявся рухатись. Ася не зупинялась — навпаки — її долоні пішли далі: від плечей до грудей, нижче до живота, змушуючи його стискати пальці в кулаки від напруження. Кожен дотик був ніби виклик, кожне м’яке ковзання — як вогонь під шкірою.

Він вже не думав, грається вона з ним, знов провокує, чи це така її вдячність і вона справді намагається допомогти. 

Її волосся впало йому на груди, і Роман більше не витримав. Він підхопив її обличчя долонями, підняв погляд і втонув в її янтарних очах. Різко, майже з відчаєм, притягнув до себе. Їхні губи зімкнулися у поцілунку — гарячому, тремтливому, такому, що вмить змів рештки того контролю, що вони бодай намагались імітувати...

Коли чогось довго чекаєш і нарешті отримуєш — не відразу можеш в це повірити. От і ця шалена парочка нарешті знайшла одне одного в якомусь шаленому, спопеляючому пориві, де вже не було місця іграм і провокаціям. 

Їхні губи зімкнулися різко, голодно, так, ніби обидвоє задихалися довгі дні й нарешті знайшли ковток повітря. Поцілунок був з відтінком розпачу й спраги, яку неможливо вгамувати. Ротвейлер накрив її губи своїми, притискаючи сильніше, так, що Ася тихо застогнала, розкриваючись назустріч. Його язик увірвався в її рот, жадібно досліджуючи кожен вигин, і кожен доторк посилав шалені імпульси обом, у той час як її пальці ковзнули йому в волосся, стискаючи, наче боялися відпустити.

Він забув про біль у спині, забув про втому й небезпеку — залишилися тільки вона, її тепло, і гаряче тіло під його пальцями. Її груди ледь торкалися його грудей, і від цього контакту по шкірі прокочувались хвилі жару. Кожен рух язика, кожне зіткнення зубів, кожен задиханий подих був ніби викликом: ще, ще, ще.

Ася відповіла так само шалено — наче віддавалася йому всією собою, без страху, вагань і тих масок, які звикла носити. Її губи горіли, язик вимагав, руки тремтіли від бажання. Поцілунок заглиблювався, ставав гарячішим, напруженішим, і обидвоє втрачали відчуття часу.

Він підняв долоню до її шиї, великим пальцем злегка натискаючи на ніжну шкіру під вухом, і відчув, як її тіло здригнулося, подих прискорився, серце билося так сильно, що, здавалося, він чує його навіть крізь тканину її футболки.

Поцілунок більше не був просто дотиком губ — він перетворився на спалах, на вибух для двох, хто нарешті змогли собі віддатися тому, що так довго стримували.

Її губи були гарячими, м’якими, і з кожною секундою поцілунок ставав глибшим, голоднішим. Його свідомість заповнювало лише бажання. Ася, ніби танула в його руках, але водночас вела свою гру: її пальці впевнено ковзали по його грудях, плечах, животі. Вона дихала швидше, притискалася ближче, і це зводило його з розуму.

Він відчув, як її тіло реагує на кожен дотик, і вже не міг зупинитися. Його руки тремтіли, коли почали рухатися вниз по її спині, затримуючись на вигинах талії та стегон. Тонка тканина футболки лише дратувала, заважала, збуджувала ще сильніше. Він стиснув пальцями край матеріалу, і повільно, майже ритуально, почав піднімати його вгору, відкриваючи її ніжну шкіру.