6.

Ротвейлер їхав у місто і мовчав. Вперто, запекло і люто стискав губи, намагаючись зараз не виказати свій стан і не сказати все, що думає про Асіну витівку і його дурну згоду, про те кляте “останнє завдання” та “ну-дууже-гарний-гонорар-він-же-тобі-на-пенсії-не завадить”.

І ще про багато що думав, намагаючись зібратись до купи врешті-решт. Але зібратись не виходило і розклад на умовному столі перед ним був абсолютно патовий. 

Він своє завдання не просто правалив.

Він провалив його феєрично.

Батько Асі – людина дуже серйозна. І в його вимогах явно НЕ було вказано: “На тобі хлопче гонорар, як за захист трьох-чотирьох Ась в екстремальних умовах, та візьми засвітись, як люстерко на сонці, і при цьому ще й допоможи моїй доньці спір проти мене-таки виграти”. 

Що тут вже скажеш?

Роман важко зітхнув. На фоні таких новин навіть те, що він щойно одружився з найшаленішою, найекзальтованішою і найбезумнішою жінкою у світі, вже такою катастрофою не здавалось. 

– Що в тебе за прикид в таку спеку? Ти що, потраплянець з 90-х? – підняла гарну тонку брову Ася,  і так на диво довго промовчавши. 

– Ні, я народився у вісімдесятих, – спокійно відповів, вже потроху оговтавшись від шоку. 

– Боже, людям без почуття гумору треба давати якусь довідку! – пирхнула сердито. 

– Це не гумор. 

– Не гумор? А що ж? 

– Спроба образити. 

– Сарказм!

– Спроба образити, – затято відповів, вправно обїжджаючи калюжу на дорозі. – І тепер я розумію твоїх однокласників. Ну, в сенсі те, чому вони тобі таке прізвисько дали. 

– Ми одружені всього хвилин двадцять, а я тебе вже прибити хочу. 

– Ласкаво просимо в подружнє життя! – трохи зловтішно видав, звертаючи на головну вулицю. 

– То це воно таке? 

– Іноді навіть гірше, – Ротвейлер знов зітхнув. 

– Розкажи, розкажи, розкажи! – натомість загорілась цікавістю Ася. 

– Що розказати? 

– Про твій невдалий шлюб! Ти ж точно був одружений, правда? – в очах дівчини читалась непереборна цікавість та готовність слухати. Але говорити, Роман, звісно ж, не бажав. 

– Після магазину тебе куди завезти? – натомість спитав по-діловому-офіційному, наче був не її законним чоловіком, а таксистом чи водієм. 

– Як куди, в нашу квартиру. В нас медовий місяць, забув? – зі щирим подивом, наче вони вдвох це років два планували, і в квартиру навіть фіраночки та постіль разом обирали, а він оце, така розтелепа, взяв та й забув, додала. 

– Хто в нас? – перепитав Ротвейлер, думаючи, що то йому почулось. 

– Медовий місяць! Будемо жити разом, фоткатись, ходити в ресторани і святкувати! – не заспокоювала Ася, сяючи, як ялинка на Хрещатику перед Новим роком.

Ротвейлер загальмував різко, аж паски безпеки скрипнули.

– Ти жартуєш, так? – прогарчав крізь зуби, повільно обернувся до неї.

– Ой, точно! – вона ляснула себе долонею по лобі. – Забула, що в тебе взагалі немає почуття гумору. Вибач, серйозний наш!

Вона всміхнулась, але вже хитріше, з тим лукавим блиском, який змушував Романа насторожено кліпати.

– Ну, слухай, командире. За умовами спору – а він, між іншим, абсолютно легальний, нотаріально завірений і скріплений печаткою – я маю не просто вийти заміж. Я маю ще й прожити зі своїм офіційним чоловіком один повноцінний місяць.

Вона виставила вперед пальчик, підкреслюючи кожне слово.

– І тільки якщо він не втече, не подасть на розлучення, не зникне з країни/континенту чи не симулює кому, я отримую головний приз.

– І що ж за приз такий? – Роман говорив повільно, ніби вже знав, що йому це не сподобається.

– Про це потім. Тобі сподобається, повір! Я ж слів на вітер не кидаю.

– Ти знущаєшся. – констатував, припаркувавши авто.

Було в минулому Романа все, і навіть перестрілка за кермом, як у кіно. Але й тоді він не почувався таким розгублено-наляканим, як зараз.

– Якщо ти не втечеш – ми виграли. Тобто я виграла. Але ж ти не втечеш, правда? Бо хто ж відмовляється від медового місяця з такою красунею, як я?

Роман втупився в лобове скло, мовчав. Потім рішуче повернув ключ у замку запалювання.

– В який тобі магазин треба?

– В ТЦ давай, – задоволено кивнула. – Там знижки на мереживну білизну й свічки. І тостери для ідеальних дружин…