Вісім бажань

— Що ти начіпляв на її вуха? — по-новому кровожерливо сверлить його золотаво-коричневими очиськами.

Кирило враз змінився в обличчі. Крижини повернулись, отже його мороз — це вже не виліковно.

З недовірою дивиться на свої власні долоні, потім на неї.

— Там гість сумує, а ти його лишила на самоті!

Не зводячи з Емми прискіпливих очей, Король Криги та Холоду прожогом покидає кухню. Його дівчина слідом за ним. Навіть не подивились на мене...

З вітальні почулись чергові перебранки — Кирило повернувся у форму і знов розійшовся, як шуря-буря. Треба й мені, мабуть, вклеїтись в загальний шум.

Як і гадалося — двоє на одного. Але чий же бік тепер зайняти? Чи залишитись нейтральною?

— Моє кохання! Я сумував за тобою, моя зірочка ясна! — клекоче, мов море, солодкі слова, не соромлячись нічого і нікого мій суджений-стриптизер.

— Не чіпай її! — знов заричав білявий, варто було сімсот сороковому доторкнутися до моєї талії.

Так, це ревнощі чи просто допомога від небажаних "мрій"?

— Вона моя королева, а я її чоловік. Маємо право любити один одного.

Косим поглядом шкірюся від романтичної комедії.

— Агов, ми так не домовимось! Пропоную зіграти в "пляшку" на бажання!

А це варіант! Всі погоджуючись завертіли головами на пропозицію Емми, а в очах вже вималювувались підступні плани.

Тільки от з бажаннями треба бути акуратніше. Я вже навчина — я знаю.

Сідаю напроти білявого бугая на підлогу. Ліворуч у позу гейши вмощується моя співмешканка. Праворуч ліниво моститься моє замовлене бажання. Він сідає у позу Марса з тої самої картини епохи Відродження і дивиться на мене, облизуючись.

Симонетта Веспуччі у шоці. Я привласнила її партнера по картині одним лише новорічним бажанням. Бувають же дива. Якби я в них вірила.

Проте, далі було цікавіше і чудніше. Спорожнілу пляшку шампанського завертіли вправні пальці Емми. Її пропозиція — отже і її перший хід.

Шийка пляшки зупинилась на бугаєві напроти. Він вже чекав катувань.

— Хочу отримати відповідь на своє питання. Що ти розповів Уляні на кухні?

Світло-сірі очі стрибнули з її круглого обличчя на моє подовжине.

— Що підписав контракт і став диким, виконуючи його вимоги.

Емма не зводила з нього очей доти, доки Кирило силоміць не видер з її рук скляну пляшку.

Другого разу шийка вказала на замріяного Марса. Його розслабленність почала потроху чіплятись й до мене. Може не треба так серьйозно ставитись до гри, як щойно зробила парочка, вже не точно закоханих?

— Хочу, щоб ти..!

— Ні! Зупинись! — наголосила, ніби вона капітан морського флоту, твердолоба Емма.

Вони дійсно багато чого приховують. Дуже прикро, що я не помічала цього раніше. Засліплена люттю, мені нічого, окрім неї, не цікавило. Навіть, не визнавала, що насправді просто ревнувала.

— Хочу, щоб ти сказав, хто тебе прислав! — закомандував Кирило, погодившись змінити своє бажання за наказом своєї дівчини.

Як бридко. Виявляється він не такий і сильний, якщо ним управляє красуня з червоними пасмами. Стерва, як вона є.

— Барон.

Коротке ім'я чи титул випурхнуло з рота Марса швидше, ніж я встигла сконцентруватися на ньому.

— Отже, шпигун, — усміхнувся Кирило.

Тієї ж митті той, кого обізвали шпигуном, перейняв пляшку й лихо крутнув нею. Цього разу пляшка обрала мене. Цікаво.

— Бажаю, щоб моя наречена привселюдно зізналась у своєму бажанні.

— Цьогорічному? Легко! Я бажала милодана і... поцілунок від нього.

Легко почавши відповідь, зупинилась з важким серцем. На присутніх не дивлюсь, а от прикласти руку до пляшки й собі треба.

Бач, цього разу вона обрала своєю цілю чоловіка напроти мене. Глухий кут. Я не знаю, яке бажання висловити. Говорити з ним мені завжди було не легко, а зараз тим паче.

— Хочу... — в голові вертілося зовсім інакше, але. — Хочу морозива з морозильної камери. Сім... сім кульок, будь ласка.

Сором та й годі! Всі секретні агенти довкола мене усміхнулися. Ну хоч повеселила народ!

Поки чекала на своє справжнє замовлення, зрозуміла що я накоїла. Зізнатись в своїх почуттях до ворога — це ж треба! Але й він сказав, що... А якщо це взаємно, то що робити з Еммою?

А з цим непроханим гостем що робити? Покохати просто за купу приємних слів і стверджень, що він моя доля — не зможу. І повірити в новорічні мрії — не про мене...

Кирило виконав моє бажання і вручив піалу з шоколадним морозивом напрочуд швидко. Холодні ласощі від Короля Холоду — як символічно. Мороз пробігся спиною, коли він віддавав мою забаганку і торкнувся своїми пальцями кінчики моїх.

От це я розумію замовлення, а не всіляки там чоловіки, що турбують самотніх дівчат вечорами!

Наступне бажання знов випало на мого небесного стриптизера за викликом. Його безпечна посмішка не сповзала з худорлявих щік.

— Хочу, щоб ти сказав своє справжнє ім'я, — випалив чітке бажання морозностійкий.

Марс, блукаючи поглядом по стіні поза Еммою, чемно відкрив рота:

— Астронавт.

Незвичне ім'я якесь, як для всього лише бажання. А як же сімсот сороковий?

— Хочу поцілунок від моєї коханої, — вже не гаяв часу стрептизер на ім'я Астронавт.

Гаплик!

— Скоріше ляпаса, аніж це! — не спинила своє обурення, виказавши не бажання грати у їхні вистави.

Очі напроти дивились на мене, хоч я і втупилася носом у підлогу.

— Це моє бажання! Або ти програєш.

— І шо ж тоді станеться?

— Ти будеш вина мені сто бажань, — єхидно скривився сімсот сороковий Астронавт.

Дідька лисого, а не сто бажань! Краще раз поцілувати і здихатись. Чи задихнутись...

Ставлю піалу з морозивом на підлогу. Вже зближаючись вустами, намагаюся не думати про срібло очей напроти. Здається він відвернувся. Чи означає це, що він..?

Стриптизер, він же Астронавт, він же Марс, він же сімсот сорокове бажання цілується цілком непогано. Тільки без почуттів. Якось от воно простенько. Скільки супротиву проявила, думала, буду бекати чи верещатиму, а навіть емоцій не отримала від цього поцілунку. Сухо у всіх сенсах. Добре тільки, що напрочуд хутко.