Шість проблем

— Отакої! Поки всі гадають, що вона погано себе почуває — дівиця тишком-нишком хлопців до хати пускає! — крадькома гукнула Емма, визирнувши зі свої кімнати.

— Помилились квартирою, — виправдовуюсь.

— Кохана, не проганяй мене! Я весь навіки тільки твій. Я зроблю все, щоб ти була щаслива! Готов на все заради тебе!

— Матінко моя природа! А ти мовчала про такого жениха! Чого ж на порозі тримаєш? — подруга вже вчепилась в рукави гостя і потягнуло його до вітальні.

Дідько! Не змогла виставити за поріг. То піду дивитись шоу чи що?.. Цікаво, який у стриптизера костюм?

— Дякую за подарунок! Я здогадалась, — вже у вітальні кидаю фразу для подруги і плюхаюсь на диван. — То тут мені чекати на гарячі танці?

— Які танці? Який подарунок? — природньо грає роль Незнайко моя подруга.

Гість вже скинув з себе пальто, залишившись в тонкій водолазці, яка чітко вимальовувала рельєф його тіла. Непогано, як для відвертого танцюриста. В міру апетитно.

— Незрівнянна моя, — простягає руки і знов прямує до мене мій сюрприз. — Я тепер ніколи тебе не залишу.

— Мені вистачить і пів години. Тільки давай скоріше. Хочу вже стриптиз! — завередувала, закидаючи ногу на ногу.

— Я твій назавжди, кохана! — приєднується на диван до мене актор, пригортаючи до себе занадто близько. — Люба моя, мила моя, дозволь доторкнутись тебе і стати твоїм. Не замовляй більше нікого наступного Нового року.

— О диво! — лиш зойкнула багряноволоса актриса, плескаючи у долоні. — Так це новорічне замовлення! Я про таке читала. Пощастило ж тобі, подруго!

За дівчиною, сповненою захоплення, миттєво з'явився і Кирило. Цього разу вже одягнений. Не знаю чого, але вид в нього був ще більш розлючений, ніж я бачила коли-небудь.

— Хто ти такий? — ненависно кинувся білявий на мого чорнявого. — Тебе прислали? Ти маєш звідси піти!

Зніяковілий стриптизер, немов побите цуценя, стиснувся під натиском злого крику.

— Що ти тут робиш?! Відповідай! — чоловіча лють блищала через очі і не тільки.

— О, мені теж цікаво, — встромляю й свого носа у питання Кирила, щоправда, на п'ять тонів нижче.

Проте новенький, у нашій компанії, хлопець, розпрямив плечі і впевненно взяв мою руку в свої, показуючи, що не боїться ніяких запитань чи наклепів і наважився пискнути:

— Я замовлення номер сімсот сорок для Уляни. Її новорічне бажання.

— І де ж вас таких роблять? — допитуюсь вже я, дивлячись на нього з подивом в очікуванні відповіді.

Але він справля мовчанку.

— Чого ж ти не відповісиш своїй замовниці?! Чи може не вона тебе й замовила?.. Кажи хто послав!?

Дике людське ричання викликало гусячу шкіру навіть в мене. Допитливий грубіян стиснув кулаки. Лиш би Кирило знов нікому пики не набив і втримав себе в руках! Пора було б за хлопця заступитись, бо ще постраждає ненароком.

Але мене випередила Емма:

— Кирило, підожди! Це справжнє диво! Чоловік мрій для Улі! Вона загадала його в потрібну мить і от він! Це закон магічних бажань номер триста тридцять!

— Навіщо втрутилась, дурепо? Навіщо прикидаєшся? Ти прекрасно знаєш, що замовленнями мрій не можуть бути живі істоти! Закон триста тридцять розповсюджується лише на матеріальні блага!

— Кривляюсь трохи, — заспокоїлась актриса і опустила очі додолу, ніби визнаючи вину. — Раз тут такий цирк...

Ну от і Еммі перепало. Знов потім її рятуй. Але втручатись у розмову цієї парочки я не збиралась, бо їх поведінка, як і розмова, мене не на жарт спантеличила. Про які ще магічні закони вони заговорили?

— Кохана, хочу залишитись з тобою наодинці і провести так все життя!

Простягає до мене свої руки бажання номер сімсот сорок, відволікаючи від набридлої парочки. Ну раз вони завжди муляють мені очі своїми фальшивими стосунками, то хоч би зараз пограю й у свої. І байдуже, чи стрептизер цей чудо-чоловік, чи моя доля.

Відчуваючи якусь силу тяжіння між нами, кладу свої руки поверх його. А може й справді ощасливить мене? Хоч відчую себе коханою.

— Тепер я від тебе нікуди не піду. Я буду завжди з тобою ніжним. Я буду піклуватися про тебе. Ти така вродлива!

Моє потенційне кохання неначе читає мої думки. Ще й так щимляче дивиться своїми зіжмуреними оченятами сірого кольору. Наче дим кальяну огортає мене, викликаючи нове почуття від цього погляду. Я навіть забуваю про напругу ситуації і Кирилову кригу в очах.

Ще трохи й я дійсно повірю, що новорічні бажання здійснюються.

— Не вір йому!!! — нелюдський рик знов втручається у простір.

— Мала, досить жартів! Ти мене лякаєш, — й собі підспівує Емма, враз змінивши свою позицію. — Ти ще ні світ ні зоря пускаєш якогось незнайомця до квартири, повіривши, що він твоє бажання? Ти ж не віриш у магію чи всіляке подібне!

Подруга нагадала, що я ж насправді скептик. І вкотре викликала підозри в своїй адекватності.

Але чому ще хвилину тому вона пищала щось про якісь магічні закони, а зараз говорить зовсім протилежне?

— Ну якщо я тут — то все можливе! Уляночко, сонечко, я тебе кохаю! Я твоя мрія. Ти ж не позбавишся своєї мрії, скажи?

— Ти проблема, а не мрія! Не мороч дівчині голови! — знов тарабанить своїм криком оскаженілий.

— Це ти проблема! Не заважай нашому щастю!

О, голос прорізався вже й у мого стриптизера. Сюжет стає все більш спекотнішим.

— Немає ніякого щастя у вас!

Останнє обурює вже мене. Гнів хоче виплюнути все, що накіпіло, прямо в ці крижані очі!

— То значить я не можу бути щасливою по-твоєму?! — кидаю виклик в Кирилові зіниці. — Ти! От хто дійсно проблема в цій квартирі вже не перший день! Ти монстр! Зарозумілий, безжалісний, огидний монстр! Ти звик все вирішувати силою. І для чого? Щоб тебе поважали?! А натомість тебе бояться, але зневажають! Навіть твоя дівчина тебе не любить! А я ненавиджу тебе!

Емоції ллються через вінця. Тремчу, але кричу, чим спонукаю всих присутніх замовчати.

Крім неї:

— А може проблема в тобі, дорогенька? Не варто так перебільшувати. Твої непомірні емоцій зженуть тебе в могилу. Я не зможу кожного разу тебе рятувати від нападів сердечного болю.