Розділ 51.

Богдана.

Після того зіткнення всім нам стало не по собі, від чого відчуваю досаду.

Все тільки налагодилося, ми з Олегом обговорювали вбрання на весілля, яке хотіли справити у березні. Готувалися провести Новий рік, ідеально завершивши старий.

І треба ж було тій Аврорі виникнути, коли ніхто не прохав?

Ніхто цю жінку не чекав у наше життя.

Найбільш хвилювалася Жасміна. Білява крихітка не хотіла того показувати, але ми з Олегом бачили. Помітно, що страх дитини пройшов; у синіх оченятах можна помітити… цікавість чи що?

 Може, Жасміні дійсно цікаво, хто така та Аврора — жінка, яка називає себе її мамою.

Ми нічого не сказали Жасміні про те, що так звана мама прийшла до кабінету Олега і влаштувала там цілий спектакль. Навіщо дитині про це знати і отримувати зайвий стрес? Якого ще виявиться достатньо. У цьому я переконана, Олег також.

Так і вийшло.

Аврора зателефонувала наступного дня, коли ми всі разом пили чай у вітальні. 

Я зрозуміла, хто телефонує, ще до того, як наречений прийняв виклик. Олег промовив, звертаючись до Жасміни: 

- Сонечко, йди до себе. 

- Тату, можна я залишуся? – тихо попрохала донька. 

За останні дні Жасміна стала особливо задумливою та тихою. Я показала поглядом чоловіку, що краще, нехай донька послухає. Вона має право знати правду. 

Тоді Олег приймає виклик і ставить на гучномовець. 

- Я не збираюся ні з ким воювати, - одразу чується голос жінки. 

Це ж треба! Навіть не привіталася. Хоча що тут дивного? 

- Я просто хочу бути матір’ю, - продовжує невидима співрозмовниця. 

Слово «матір» наче повисає у повітрі. Як щось чуже і недолуге саме зараз. Жасміна стискає мою руку, відчуваю, як щось стискається у відповідь.

Шість років, Аврора, - рівно говорить Олег, - шість років ти не хотіла бути мамою, аж тут…

- Я була іншою, - парує білявка, - інше життя, інші цілі. Але тепер я готова. У нас великий дім, стабільність. Жасміні буде добре. Головне, щоб ти на фіг забрався.

Помічаю, як Жасміна насупилася. Здається, якби Аврора зараз була тут, вона б послала її.

- Тобто, тренд на подіумі «ідеальна мама» вже не грає ролі? Якщо цей тренд пройде? Що далі? Відмовишся від доньки, як це зробила кілька років тому?

- Тебе це не стосується, - говорить Аврора, - головне те, що я хочу бути поруч з донькою. Не збираюся чекати та відмовлятися від того, що належить мені.

Я мовчу, не втручаюся у розмову. Не знаю, що гірше – сказати щось зайве чи не сказати нічого.

Я хочу, щоб вона побула з нами кілька днів, - продовжила Аврора вже більш м’яким голосом, - без судів. Без істерик. Просто як родина. І щоб ми разом зустріли Новий рік. 

Олег опускає погляд. Бачу, як коханий бореться. Не з колишньою, а зі страхом. Страхом, що він налякає Жасміну. Він не хоче суду, я також того не хочу. 

- Ні, - говорить твердо, - Новий рік – тільки у нас вдома. Для неї це важливо. 

На тому кінці виникає тиша, наче Аврора думає про те, як бути далі. 

- Тоді компроміс. Три дні. Вона побуде у нас. Можеш відправити з Жасміною ту простачку, яку десь підібрав. Якщо тобі так спокійніше. Але Новий рік разом. Двома родинами. 

- Хто тут простачка? – обурююся, не стримавшись, - за язиком слідкуй. 

- Всі ми тут знаємо, про кого йдеться, - різко промовляє горе-модель, - завтра я особисто приїду за Жасміною вранці. Зі мною буде Ерік. Він готовий на все, щоб захистити кохану. Тому руки свої загребущі тримай при собі.

Аврора скидає виклик так швидко, що Олег не встигає відповісти. Мить дивиться на телефон, потім каже:

- Маю сумніви, що той зніжений хлюст здатен тебе захистити. Не думаю, що він узагалі на щось здатен.

Олег повертається до Жасміни, усміхається доньці. Та усміхається у відповідь, притискаючи до себе ведмедя.

- Сонечко, - голос чоловіка зрадницьки тремтить, - ти не зобов’язана. Це тільки якщо ти сама захочеш.

Жасміна дивиться на батька, потім переводить погляд на мене. Потім знову на тата.

- Татуню, я подумала… все ж таки спробую. Здається, я повинна дати Аврорі шанс. Вона ж дійсно моя мама?

Олег киває, тому що брехати у цій ситуації немає сенсу. Я ж відчуваю, як серце затоплюють ревнощі.

Це я мама Жасміни. Звідки взялася ця гламурна зайда?

Тоді я маю… просто хочу дізнатися про Аврору більше. Ти якось сказав, що вона не найкраща мама. Проте якщо не поспілкуюся, то навряд чи дізнаюся. 

Підходить до Олега, обіймає, не випускаючи з рук Топтика. Дивиться на мене: 

- Ти поїдеш зі мною? Ти не перестанеш бути моєю мамою? 

Киваю, хоча всередині стає моторошно. Ніяково їхати у дім жінки, яка колись відмовилася від цієї янгольської крихітки. Я стану гостею у чужій грі, де правила встановлюють не серцем.