Розділ 50.

У понеділок ранок виявився діловим та різким, наче лезо. Як не поглянь, але на цей раз кінець року дійсно скажений. 

Кава, документи, короткі фрази у машині. 

Богдана мовчала, але я відчуваю: вихідні нас не відпустили. Страх Жасміни ще сидить у мені, як скалка; я сподіваюся, що це лише тінь, а не передчуття. 

Помиляюся і знаю це. 

Секретарка завітала близько одинадцятої години ранку, коли вдалося трошки видихнути та подумати про особисте. 

- Пане Олеже… до вас прийшла жінка. Вона… дуже наполягає. Якщо не помиляюся, то це відома модель… 

Я ще не почув імені, але все зрозумів. Крадькома поглянув на Богдану і помітив, як та напружилася.

Моїй майбутній дружині точно не подобається присутність Аврори. Навіть враховуючи те, що це моя колишня дружина, з якою нас нічого вже не об’єднує. Хіба що наша спільна донька. 

- Запросіть, - коротко відказую, відклавши документи. 

Аврора заходить у кабінет, так, ніби це подіум. Висока, неймовірно струнка, бездоганна, у дорогому пальто. З обличчям, яке не знає слова «ні» або «я поступлюся». 

Поруч з нею чоловік. Молодший за мене. Надто впевнений у собі, надто чужий у цій історії. Оглядає офіс, призирливо кривиться, наче турист, що оглядає не надто цікаву архітектуру. 

Богдана сидить біля вікна з ноутбуком. Підводиться одразу, як ця парочка заходить до кабінету. Не ховається за мою спину, стає поруч. 

- Отже, - Аврора усміхається, - ти все ж таки не сам. Знайшлася та, що витримує твій характер та самовпевненість. 

- Кажи, навіщо прийшла, - відповідаю холодно, - у мене мало часу. 

- Чудово, - непривітно каже білявка, - тоді без прелюдій. Я хочу забрати Жасміну.

Слова впали у кабінет, як камінь у скло. Богдана різко видихає, але мовчить. Усередині мене наче щось клацає… останній запобіжник, коли я готовий вести себе мирно. 

- Ти зараз серйозно? 

- Абсолютно, - спокійно говорить Аврора, - це логічно. 

Її бойфренд усміхнувся, ніби підтримує гарну ідею. 

- Це величезні можливості для дитини, - говорить, вперше розтуляючи рота. 

Так хочеться його заткнути. Але білявий красунчик продовжує: 

- Контракти, подіуми! Інший рівень життя. 

- Інший рівень? Що ви знаєте про Жасміну? Її улюблена іграшка? Улюблена принцеса з мультфільму? 

Останнє питання з підступом, тому що у Жасміни немає улюбленої принцеси. Вона узагалі зневажає подібні сюжети. Навіть дивно для дівчинки її віку. 

Аврора тільки знизує тендітними плечами.

Зате я знаю, який у неї потенціал. Послухай, Олеже, будь реалістом. Я модель. Професійна. Зараз тренд – виходити на подіум з дітьми. Сімейні образи «ідеальна мама», розумієш? Навіщо мені терпіти біль знову, народжувати, псувати фігуру? Якщо у мене вже є дитина. Гарна. З моїми генами. 

У розмову втручається Богдана. 

- Ви зараз говорите про людину, - голос коханої шатенки тремтить, але не ламається, - а не про аксесуар. Жасміна – не проєкт, не продовження вашої кар’єри. 

Аврора переводить погляд на неї, дивиться зверхньо. 

- Ти їй хто? Тимчасова? Чи просто зручна цьому горе-бізнесмену? 

Богдана зблідла, але зробила крок уперед. 

- Я та, хто був поруч, коли вона того найбільше хотіла. Та, хто тримав її за руку, коли вона боялася вас зустріти. А ви… 

Дівчина робить паузу, потім різко додає:

Ви з’являєтеся тільки тоді, коли вам вигідно. Коли захотілося похизуватися і отримати красиву дитину. Яку бачите, трохи не вперше, але вважаєте своєю донькою. 

Бойфренд Аврори нахмурився. 

- Ви не маєте права так з нею говорити. Вона мати. 

Різко обертаюся до юнака, окидаю з ніг до голови. Що ти знаєш про те, як бути батьками, шмаркач? 

- Мати, не статус. Це вчинки. Де вона була п’ять років? Після того, як покинула немовля в колисці. 

Аврора зітхає, ніби їй набридла ця сцена. 

- Я не зобов’язана виправдовуватися перед тобою, Олеже, чи як там тебе. Ти завжди був егоїстом і думав про власні інтереси. Коли народжувала, ти не думав, що я страждаю. Тобі подавай дитину. Але то все в минулому. Зараз я хочу свою доньку. І я її отримаю. Через суд, якщо треба. 

Підходжу ближче, наскільки можу собі дозволити.

Послухай мене уважно. Ти не забереш Жасміну. Не тому, що я сильніший. А тому, що вона – не річ. Вона не хоче до тебе. 

На мить у погляді її великих прекрасних очей промайнула злість. Справжня. 

- Ти налаштував її проти мене. 

- Ні. Ти зробила це сама. Тим, що була відсутня у житті маленької дівчинки. Коли Жасміна росла сама, спостерігаючи, як її ровесниці знаходяться поруч з мамою. 

Аврора щось хоче відказати, але змовчує.