Розділ 38.

Олег.

Пригадуючи, з якою радістю мене обнімала Жасміна після вистави, мимохіть усміхаюся, причому не злегка, а на всі тридцять два зуби. 

Розумію, наскільки я був правий, пішовши із зустрічі трохи раніше. Всього лише півгодини, але яке щастя це подарувало нам трьом. 

Все завдяки Богдані. Не знаю, яким чином, але ця молода красуня дає мені впевненість у власних силах. Є такий тип жінок, які тільки присутністю дарують чоловікам натхнення на те, щоб світ підкорити. 

У понеділок приїхали на роботу разом. Mriya Essence вже фактично підготувалася до святкування Різдва. Співробітники мають хороший настрій, налаштовані провести майбутні святкові дні у колі родини чи з друзями. 

Я майже вірю, що це Різдво стане особливим і для мене. 

Останні кілька років святкував з Жасміною, і, звісно, немає на що нарікати. З донькою затишно проводимо час, але… 

Цей біль…

Біль від спогадів, що колись наша родина була повноцінною. В особняку була своя господиня. Звісно, Аврора ніколи і за холодну воду не бралася, але цього від неї і не вимагалося. 

Коли Жасміні було три місяці, вона серед ночі розплакалася, розбудивши нас. 

Няня не встигла піднятися вчасно до малечі, і Аврора, крізь сон, зло кинула: 

- Заткніть це мале жабеня. 

Пригадую, яке обурення охопило, трохи не дав дружині у зуби. Навіть руку довелося стримувати іншою рукою. 

Проте я б ніколи не вчинив так із коханою жінкою. Заспокоїв себе тим, що Аврора могла це видати крізь сон, не розуміючи, що говорить. Знайшов виправдання для моєї зіроньки. 

До останнього знаходив для неї виправдання, яких, вродлива модель, анітрохи не потребувала.

Тому остерігаюся закохуватися. Закохавшись, стаю сам не свій, дозволяю коханій жінці практично все. 

Ще місяць тому не хвилювався з цього приводу, але тепер, коли у житті з’явилася Богдана, розумію, що щось не так. 

Подумаю про це пізніше. Богдана на роботі поводиться як справжня ділова леді. Поглянувши на нас, ніхто не здогадається, що присутня іскра, що здатна призвести до пожежі. 

Вловлювати її тонкі парфуми для мене — щастя. Коли дівчина нахиляється занадто близько, переглядаючи документи, її волосся лоскоче моє обличчя. 

Цей робочий день виявився метушливим та сповненим справ. І це добре, про романтику думати ніколи. 

Богдана постійно чимось зайнята, я не відстаю в цьому плані. Під вечір отримую від Михайла повідомлення, що приїде біля шостої. Потрібно показати останній проект, який може стати нашим спільним. 

Радий побачитися з братом. Коли там востаннє нормально говорили? 

Викликаю Богдану, яка з’являється на порозі кабінету через хвилину. Швидка дівчина. Всюди встигає.

- Богдано, - звертаюся до підлеглої, - через годинку приїде Михайло. Тож сама розумієш, кава там, тістечка, інша маячня. 

- Справді? Я буду рада побачити колишнього боса, - відказує шатенка. 

Очі дівчини спалахують такою радістю, що мимохіть починаю хмуритися. 

Чого це вона так рада моєму братові? 

- Олеже, - звертається молода жінка, - поки чекаємо на Михайла, дозволь поглянути на останні договори та списки гостей. Бачу, що на столі у тебе передріздвяний хаос, який треба розгрібати разом. 

З цим не можу не погодитися. 

Дівчина знову підходить до документів і нахиляється над ними, пильно переглядаючи, не впускаючи жодної деталі. Зосереджена та серйозна, а ще така вродлива. 

- Хм… якщо не закриємо це сьогодні, - говорить, - то після свят буде катастрофа. Олеже, треба постаратися, це того варте.

Усміхаюся, відчуваючи тепло. Асистентка завжди так говорить. Спокійно, зосереджено, ніби світ тримається на її рішеннях. 

Я ж ловлю себе на думці, що дивлюся не на цифри, вказані на моніторі та на папері, а на її волосся. На пасмо, що вибилося з бездоганної зачіски. 

Відчуваю бажання підійти позаду, обійняти за талію і притиснутися до тендітної постаті красуні. 

«Так і зроблю. Що тут такого? Я не тільки її бос, але й чоловік на свята. Хіба не маю права трохи послабити дистанцію між нами?» 

Роблю крок, щоб втілити в життя задумане, але тут двері відчиняються без стуку. 

- Ну що, трудоголіки, ще живі? - лунає знайомий голос.

Михайло. 

Заявився! 

Зайшов, як завжди, надто впевнено, з тією легкою посмішкою, яка завжди відкриває йому будь-які двері. І не тільки у бізнесі. 

Одразу перевів погляд на Богдану. 

- Привіт, колишня асистентка, - говорить більш м’яким голосом, - як у тебе справи? 

- Все чудово, Михайло Миколайович, - защебетала вона, - зараз кава та солодощі прибудуть. 

Вибігає з кабінету, ми з братом залишаємося самі.