Розділ 37.

Богдана.

Це були неймовірні вихідні. До цього моменту я ще мала певні сумніви, чи правильно зробила, погодившись жити в особняку Олега. 

Я ж розумію, що це не мій рівень. Дівчина мого статусу не повинна навіть думати про те, щоб ходити такими розкішними кімнатами, їсти з неймовірно красивого посуду та йти під руку з таким розкішним чоловіком, як пан Вінський. 

Його колишня дружина - відома модель, Аврора Міланова, що стала особливо відомою у Франції. Коли Олег назвав, як звали його колишню кохану, я навіть не повірила. Доки ніхто не бачив, заглянула в мережу, щоб дізнатися більше. 

Але варто придивитися до вродливої жінки, як я побачила схожість з Жасміною. Вона точно її мама… але як, на біса, могла дитину покинути? 

Заради чого? Щоб ходити подіумом, замітаючи підлогу довгими спідницями? 

Отже, колишня Олега модель, а я хто?

Проте, гуляючи з Олегом та Жасміною торговим центром, все це швидко забувається. Нам весело, легко разом. 

Швидко вибираємо, що мені купити, чоловік оплачує, говорячи, щоб я не думала про ціни. 

Я беру тільки саме необхідне. Не збираюся зловживати щедрістю пана Вінського. Погодилася на весь цей шопінг тільки тому, що начальник наполіг, що я не повинна їхати додому за речами. 

Після шопінгу сидимо у кафе, насолоджуємося смачними стравами. 

Мені так незвично, що платить за все Олег. Паша майже ніколи того не робив, як правило, платив за себе кожен сам. 

Аж тут чоловік щедро оплачує все, що замовляють дівчата. Щодо Жасміни, то тут питань немає. Вона його донька. 

А хто я? Навіть не коханка, тому що не ділимо з паном Вінським ліжко.

По суті, залишаюся підлеглою, яка отримує зарплату. 

Яка стала мамою для чарівної донечки боса. Це триватиме недовго. 

Минуть свята, і ми з Олегом знову віддалимося одне від одного. Сподіваюся, що Жасміна сприйматиме це з легкістю. 

Ця дівчинка стала мені дорогою. Відчуваю у душі, як швидко прив’язалася до світловолосого янгола. 

Під час затишних посиденьок у кафе отримую перше завдання на посаді «різдвяної мами». 

- Богдано, завтра у Жасміни виступ у школі, - говорить чоловік, - маєш піти на ту виставу. Підтримувати нашу талановиту акторку. 

- Тату, ти не підеш? – з тривогою запитує дівчинка, відвівши погляд від тістечка. 

Той простягає руку і поправляє золотистий локон доні. 

- Жасю, завтра не можу. Робота… 

- Завтра неділя, тату, - парує Жасміна, - багато хто з батьків однокласників буде… 

- Вибач, маленька, - винним голосом промовляє Вінський, - але ніяк не можу. Деякі справи у компанії потрібно вирішувати на вихідних. Зате Богдана обов’язково подивиться і все мені розкаже. Ви обидві розкажете.

Маленька білявка усміхається кутиками вуст, але помічаю, як у блакитних оченятах виступають сльози. Дівчинка намагається стриматися, але не виходить до кінця. 

Вона сподівалася, що ми обидва прийдемо на шкільну виставу. Вже встигла розповісти мені про репетиції і понад усе хотіла, щоб тато бачив дитячі старання. 

Переводжу погляд на Вінського і бачу, що той сидить, похнюпившись. Це змушує мене стриматися, не дорікати. 

Батько все чудово розуміє. 

- Жасміно, я прийду, - кажу, намагаючись говорити бадьорим голосом, - мене ніщо не зупинить, щоб побачити тебе на сцені. 

- Дякую, - тільки й відказує маленька Вінська і повертається до тістечка. 

Запанувала тиша, а я відчуваю, що подібні сцени для цієї родини – звичайна справа. Несподівано відчуваю бажання вплинути на стосунки батька та доньки. Дійсно стати для Жасміни справжньою мамою, а для Олега – жінкою, якій він зуміє довіритися. 

Хоча б ненадовго. Нехай тільки на Різдво.

На виставу до Жасміну приходжу трохи раніше, щоб зайняти вигідне місце. Сідаю майже посеред зали. В актовому залі елітної школи пахне ялинкою, фарбою декорацій, а ще відчувається дитяче хвилювання. 

На сцені будуть виступати зовсім маленькі актори, і серед них Жасміна. 

Сцена сяє кришталевою зимою, паперовими сніжинками. Все це мерехтить, мов казка, в яку хочеться повірити дорослим, так само як повірили діти. 

Коли завіса піднімається, серце починає колотитися. Наче зараз побачу виступ своєї дитини. 

Хоча так і є.

Я ж стала мамою Жасміни на Різдво. Чому ж не можу повірити у подібне? Якщо спитають, хто я, одразу скажу, що мама Жасміни, тобто пані Вінська. 

І нехай думають, що хочуть. 

На сцені бачу Жасміну. Стоїть у центрі. 

Маленька принцеса у світлій сукні, з короною, яка виблискує на світловолосій голівці. 

Серце стискається від ніжності. Дівчинка така серйозна, зосереджена, розуміє всю відповідальність, що лежить на тендітних плечах.