Розділ 25.

Доки їду додому, намагаюся не думати про Богдану. Спочатку виходить, наче заблокував всередині образи про прекрасну шатенку. Відчуваю, наскільки далі буде складно. Нам же працювати разом.

 Ще доведеться різдвяний і новорічні корпоративи відзначати. Богдана, як моя головна помічниця, не залишиться осторонь.

 Навіть виникає думка зателефонувати Михайлові та зізнатися. Зізнатися у тому, що не здатен залишатися байдужим до Богдани. Тоді старший брат не стане наполягати на тому, щоб Богдана працювала саме у мене.

Але ні!

 Відкидаю цю затію як несправедливу. Вже дав слово дівчині, що вона залишається тут працювати. Сам же повернув на посаду і знову вкажу на двері?

Це ненормально навіть для мене. Найвірнішим варіантом стане жити сьогоднішнім днем. Не думати про те, що може статися між мною та Богданою.

Нічого не станеться. Судячи з усього, дівчина також ображена на колишнього. Певне, не горить бажанням заводити нові стосунки.

Тому не все так складно, як здається.

Приїхавши додому, бачу Агату, яка сидить поруч з Жасміною і читає з нею книгу.

Донька ще не спить? Вона мала б бути у ліжку годину тому. Коли ця дитина узагалі спить?

-  Татку! - дівчинка зривається з місця та біжить до мене.

Обхоплює рученятами та практично висне.

-  Привіт, маленька, - тепло кажу, поринаючи у шовковисте волосся доні.

Повертаємося до Агати, яка скромно очікує на подальші розпорядження.

-  Йдіть до себе, - дозволяю, - ми вже тут самі.

Жінка вдячно усміхається та йде.

Донька пильно дивиться, наче хоче вгадати настрій. Стискає в обіймах Топтика. Узагалі не розлучається з тим ведмедем. Добре, що до школи хоча б не тягає.

- Як побачення? - запитує Жасміна, чиї блакитні оченята сяють, наче дві зорі. 

- Це не побачення, мила, - втомлено кажу, - ми зустрілися на знак вдячності. Тільки ділові стосунки. 

- Зрозуміло, - говорить донька, - у тебе, як завжди, все пов’язано з роботою. Невже не втомився? 

- Я все це роблю заради тебе, - парую, заправляючи білявий локон доньки. 

Вона така вродлива, як моя колишня дружина. Аврора - професійна модель, але Жасміна ніколи не піде її шляхом. 

- Я дуже тебе люблю, Жасміно, - обіймаю доньку, притискаючи до себе. 

Відчуваю, як дитячі рученята обіймають у відповідь. Краєм ока помічаю, як додолу падає іграшковий ведмідь. Заради мене вона навіть про цю дурнувату іграшку забуває. 

Пронизує страх від думки, що це маленьке диво могло не народитися. 

Це відбувалося сім років тому, але здається, що сталося вчора. Та розмова між закоханим подружжям, яка змінила все…

Сім років тому.

Повертаюся додому, як на крилах. Сьогодні вдалося вкласти першу серйозну угоду зі спонсорами. Звісно, зробив це під наглядом батька, але не так важливо. 

Для двадцятирічного юнака це досягнення. Тато мною задоволений, є чим пишатися. Говорить, що компанія Mriya Essence стрімко розвивається, ще трохи — і станемо самим першим постачальником косметики в Європу. 

Я маю у житті все! Прямо все, про що можна мріяти: роботу, яку люблю, та молоду дружину, яку просто обожнюю. 

Ми з Авророю вже рік разом. Кажуть, що одружуватися у молодості не дуже правильно, мовляв, треба краще дізнатися одне про одного. 

Неправда. Неважливо, скільки років, та те, що мало зустрічалися. Головне — кохання. Воно між нами вирує і буде завжди у наших серцях.

Аврора - неймовірна красуня. Починаюча модель, яка йде до визначеної мети. Хоча її діяльність не дуже подобається, але нічого. Коли стане мамою, сама не захоче ходити подіумом. 

Вона неймовірно гарна, справляє враження жінки, що наче зійшла з обкладинки гламурного журналу. Вродлива до нереальності, має довге м’яке світле волосся, що спадає хвилею на плечі. 

Ті самі яскраві, мов крижана вода, сині очі, в яких легко загубитися. Краса Аврори виглядає бездоганною навіть без зусиль. Усмішка ледь вловима, тонкі та правильні риси обличчя, і та величність, яку вона носить, наче прикрасу. 

Поруч з моєю дружиною складно не озиратися. Така жінка мимоволі змушує інших почуватися менш яскравими. 

Ця жінка моя! Моя! Моя! 

Саме до неї поспішаю додому. Щоб захопити в обійми і не відпускати.

У чудовому настрої заходжу до квартири, яку нам придбали батьки. Вирішили, що молодим людям краще розпочинати життя окремо. Я повністю з цим згоден. 

Заходжу до квартири, яка зустрічає мене тишею. Це трохи напружує, але одразу заспокоююсь. Може, Аврора лягла відпочивати. Їй потрібно все робити по графіку. Тільки так виходить дбати про власну красу. 

Заходжу до вітальні і бачу дружину. Вона стоїть біля вікна, дивиться на вулицю з четвертого поверху. Вся її тендітна постать наче світиться. Схожа на янгола…