Розділ 19.

Богдана. 

Це був теплий та приємний вечір. Мабуть, перша дійсно приємна річ, яка відбулася за останній час. 

Виявилася рада та вражена тим, що пан Вінський заявився до мене особисто. Думала, що цей холодний та величний добродій ніколи не переступить через власну гордість. 

Порадував розкішний букет квітів, який начальник (тепер він знову став моїм начальником) подарував. Жінці подобається отримувати подібні подарунки. Тільки зараз усвідомлюю, що Паша рідко балував мене презентами. Та це вже не мої проблеми. Нехай Ліна з ним панькається… 

Найбільшою приємністю виявилася Жасміна. Ніколи не думала, що бувають настільки милі та щирі діти. Хоча що я знаю про дітей?

Ніколи їх не мала, інколи приходили думки, що хотілося б… але після того, як розійшлася з Пашею, засумнівалася, що для мене знайдеться трохи особистого щастя. 

З Жасміною провели чудовий вечір. Дівчинка розповідала про життя з батьком, про школу та однокласників, про власні захоплення і мрії. 

Вона говорила та говорила. Це створило враження, що дівчинка просто хотіла виговоритися. Їй це потрібно… 

Поруч немає жінки, яка б стала для неї наставницею. Та жінка, що приглядає за нею, зовсім не те, що потрібно шестирічній дитині. Маленькій дівчинці потрібна мама… якої у неї ніколи не було. 

Цю тему Жасміна уникала тоді, наче боялася сказати щось зайве. Я не наполягала, не розпитувала. 

Після розмов пішли робити печиво. З цією дівчинкою затишно. Я навіть подумала, що хотіла б мати таку доньку.

Потім прийшов Олег і забрав Жасміну. Я ж спіймала себе на думці, що хотіла піти з ними. Стати частиною їхнього світу. 

Але то все маячня. Хто мені дозволить? Та й навіщо це мені? Мало того, що серце і так розбите, а душа зранена? Паша та Ліна гарненько постаралися. 

Та як реагувати, коли поруч з Олегом серце починає битися сильніше? 

Що це? 

Знову кохання? Не може того бути. Я більше не вірю у кохання, до того ж такий, як Олег, мені не підходить. У нього свої уявлення про те, якою повинна бути ідеальна жінка. Я не вписуюся у вимогливі стандарти. 

Треба радіти тому, що маю. Чудово, що повертаюся на роботу, не доведеться шукати нове місце наприкінці року.

У цьому плані я також приємно здивована. Олег фактично вмовляв мене повернутися, що на нього не схоже. Підозрюю, що не останню роль зіграв його старший брат, але все одно не можу не оцінити. 

Поглянувши на себе у дзеркало, помітивши втому в очах, вирішую йти спати. Завтра вихідний, можна виспатися, але вже так пізно, що ноги фактично не тримають. 

Засинаю з думками про Олега та Жасміну. Дивно, як складається життя. У цих двох є все, крім повноцінної родини. Олегу потрібна кохана жінка, а Жасміні — мама. В очах обох можна вгадати самотність. 

По собі знаю, що найбільше це відчувається на Різдво, до якого залишилося небагато. Святкуватиму сама… 

«Не вирішуй за інших, - подумки наказую, вкладаючись у постіль, - можливо, Олегу та Жасміні ніхто і не потрібен. У батька та доньки все чудово у матеріальному плані, цього часто буває достатньо».

Наказую собі навіть у думках не лізти не у свою справу. Але серце підказує, що я не зовсім права. Ніякі гроші не здатні замінити близьких людей. 

Субота пробігає непримітно. Займаюся прибиранням, насолоджуюсь приготованим печивом. Поговорила телефоном з батьками, ті запросили до себе на Різдво. Якщо не буде узагалі ніяких варіантів і не захочу бути самій, тоді можна і до предків махнути. 

Але несподіванкою стає вечір. Примостившись на ліжку почитати цікаву книгу, чую, як галасує телефон. Поглянувши на екран, з подивом бачу номер Олега. 

Отакої! Може телефонує сказати, що передував і в понеділок приходити на роботу не потрібно? 

- Привіт, Богдано, - говорить чоловік, коли приймаю виклик, - як твій настрій? Виспалася після того, як півночі пекла печиво? 

- Настрій чудовий, майже виспалася, - відказую, намагаючись по голосу зрозуміти, що надумав шеф. 

- Добре, бо у понеділок чекаю тебе на роботі. Але…

Чоловік затинається, а у мене перехоплює подих. Що він скаже? 

- Які у тебе плани на завтра? Себто у неділю? 

Питання змушує відчути себе розгубленою. Бос запитує, що буду робити у свій законний вихідний? 

- Хоча які плани можуть бути у самотньої дівчини, - веде далі начальник. 

- Я зайнята, - відказую, не стримавшись через останню фразу чоловіка. 

Хоч би промовчав. Сам також не поспішає додому, де на нього дружина чекає. Звісно, у нього є донька, але то інше. 

- Тоді відміни плани, - говорить Олег, - тому що хочу запросити тебе до ресторану. 

Тепер точно здивував. Чого б це? З якої радості великий бос вирішив запросити кудись? 

- Олег… тобто Олег Миколайович, але чому… думала, ви не ставитесь позитивно до зустрічей поза роботою.

Це так, Богдано, - говорить молодий чоловік, - але я хочу подякувати за те, що доглянула Жасміну.