Розділ 16.

Богдана.

Розмова з босом виявилася не такою, як я собі уявляла. Планувала поводитися з гідністю, триматися холодно, щоб Олег зрозумів, кого втратив.

Також усвідомила, що хоч і начальник, це не означає, що можна рота відкривати. Разом з тим розуміла, що тут є і моя частка провини.

Ну чому я дійсно не стрималася, не проковтнула образу на чоловіка?

Адже це робота! Місце, де ти повинен приховувати особисті переживання.

 Але ні. Вирішила пограти у незалежну і втратила чудову та високооплачувану посаду. Тепер, коли шеф намагається повернути, не знаю, як правильно поводитися.

Насправді, я готова повернутися, але жіноча натура бере своє. Хочеться побачити, що він дійсно хоче мене повернути.

Коли питає, чи тільки робота буде нас пов’язувати, сама розумію, що ляпнула дурню.

Ну що я кажу? Якого?

Що узагалі, крім роботи, нас може поєднувати? До чого ці питання? Я ж навіть не знаю, чи вільний він.

Скоріше за все, ні. Якщо є донька, то повинна бути й дружина.

На щастя, Олег виходить з цього становища професійно. Я майже готова сказати, що повернуся на колишню посаду. Аж тут до нас заходить Жасміна і запитує, чи ми вже домовилися.

 Не зводжу з дівчинки погляду. Яка ж вона гарненька. Всі діти красиві так або інакше, але ця дівчинка…

Дістаю з холодильника солодощі, починаємо чаювання. Вдень у мене ще був поганий настрій, тепер, здається, життя починає налагоджуватися.

Спостерігаючи за тим, які теплі стосунки панують між батьком і донькою, мимохіть усміхаюся. Таке, воно, справжнє щастя. Коли поруч знаходиться той, кого любиш.

Мабуть, у родині Олега все ідеально.

Жасміна щебече, щось постійно розповідає. З дівчинки енергія б’є ключем, здається, зараз зірветься з місця і почне бігати кухнею. Я не проти, мені подобається це миле створіння. Хоча і не маю особливого досвіду спілкування з дітьми.

Мені затишно поруч з Олегом, хоча й знаю, що це ненадовго. Переді мною сидить мій начальник, той, хто платитиме серйозні гроші за добре виконану роботу. 

У нього є дружина та донька. Успішна робота та любляча родина. Навіщо я йому здалася? 

«Ти сама про що думаєш? Невже мрієш стати ближчою до нього? Може, це тому, щоб втішити власне самолюбство. Адже тебе хлопець покинув». 

Частково може й так, але не зовсім. 

Ідилію руйнує несподіваний дзвінок на телефоні Олега. Йому телефонують так пізно? Цей чоловік узагалі відпочиває? 

З невдоволеним обличчям начальник приймає виклик. Кілька секунд говорить спокійно, потім змінюється в обличчі. 

- Як приїхав? Він же збирався тільки через два дні… ясно, через годину буду. 

Скидає виклик та розгублено дивиться на нас. Жасміно пильно слідкує за татом, тримаючи печиво. 

- Тату, що сталося? - обережно запитує.

У мене таке ж питання, але не кажу вголос, а просто дивлюся на Олега Миколайовича. 

- Мені потрібно поїхати у центр міста, - говорить той, - приїхав дуже важливий клієнт, що робить гуртові закупи. Перенести зустріч ніяк не виходить. Жасміно, що з тобою робити? Не встигну завезти додому. 

Чоловік на мить задумується, потім говорить: 

- Зателефоную Агаті, вона приїде, забере тебе. 

- Тату, але ж ми дали їй вихідний, - заперечує дівчинка, - якось негарно порушувати це. 

- То що робити? - з досадою запитує чоловік, - взяти тебе з собою не можу. 

- Тоді нехай Жасміна залишається зі мною, - випалюю, перш ніж встигаю це зрозуміти. 

Сказавши, завмираю від того, що зморозила. 

Я збираюся взяти відповідальність за чужу дитину? Воно мені треба?

Але, поглянувши в оченята Жасміни, розумію, що готова піти на ризик. Куди це тендітне створіння подіти? Як можу пройти повз, коли потрібна допомога? 

На обличчі Олега відображається надія. 

- Богдано, ти серйозно? Я ж можу навіть під ранок повернутися. Готова приглянути за донькою? 

- Якщо Жасміна згодна, - відповідаю, тому що завжди прислухалася до думки того, кого ситуація стосується у першу чергу. 

- Згодна, - говорить Жасміна, - тату, не хвилюйся. Я буду слухняною. 

- У цьому не маю жодних сумнівів. 

Чоловік швидко збирається, взувається та вдягає верхній одяг. Вже стоячи у передпокої, обіймає та цілує доньку. 

- Бувай, мила. З мене подарунок. 

Підскочивши до мене, цілує у щоку. 

- Бувай, красуне. Не забуду твоєї послуги.

Вибігає за двері, навіть як слід не прикривши. Це доводиться зробити мені. 

Обертаюся і бачу Жасміну, яка з цікавістю оглядає мою квартиру знову. Золотій дитині, мабуть, здається дивним потрапити у просте житло. Скоріше за все, в особняку живе, де можна крикнути і чути луну кілька хвилин.