Розділ 13.

Олег.

Після дзвінка брата сиджу деякий час, вирячившись у протилежну стіну. Хочеться сказати всім щось типу «пішли ви всі», але не можна. 

У нас з братом і так складні стосунки. Якщо не виконую те, що сказав, тоді узагалі може набурмоситися надовго. Він впертий, як і я. Вся родина у нас така. 

Та й маю визнати, що з Богданою працювати набагато простіше. Шатенка, незважаючи на те, що працювала тільки день, робила все майже досконало. Дайте більше часу, і узагалі стане ідеальною помічницею.

Тільки спочатку її потрібно повернути, не впевнений, що мені того хочеться.

Точніше, я б хотів, щоб краля повернулася… щоб приповзла до кабінету і скиглила, що була неправа!

 От такий розвиток подій мене б влаштував.

Уявляю, як над моєю головою з’являються ріжки, як це буває у мультиках, коли герой думає про щось хитре та підступне. Якось Жасміна такий мультфільм дивилася, хоча сюжет не пригадаю.

Знаю, що я також винен. Треба було поводитися трохи стриманіше, не кричати на підлеглу, яка ще не звикла до мого запального характеру. 

То як робити далі? Їхати до Богдани? Адресу її знаю, вона є у базі, тому знайти красуню не складе зусиль. 

Нічого складного у тому, щоб запросити назад Богдану, немає. Офіційно вона ще працює тут. Може, пригрозити? Придумати щось і змусити повернутися на роботу? 

Є ще один варіант: купити розкішний букет троянд та подарувати. Жінки полюбляють дурні, романтичні жести. Аврора любила, коли з нею носилися як з писаною торбою, я так і робив. Проте наш шлюб це не врятувало. 

Злегка зітхаю, пригадавши, що попереду Різдво. Такий період, коли справ стає набагато більше. Дійсно, без помічниці обійтися виявиться важкувато… 

Приймаю рішення. Треба наважитися та поїхати до Богдани.

Мої думки перериваються, коли двері кабінету відчиняються, і до приміщення забігає Жасміна. Донька сяє, наче новорічна ялинка, яку у компанії ще навіть не поставили.

За нею поспішає Агата, яка не здатна встигнути за цим енергетичним вихором.

Я ж вражений. Що донька тут робить?

- Татку, привіт! - дівчинка підбігає і забирається на коліна.

Притискається мініатюрною фігуркою, утримуючи в обіймах Топтика. Коли вона вже того ведмедя покине?

- Готовий? Ти вже готовий? - Жасміна підстрибує у мене на колінах, - підемо?

Завмираю від такого натиску, намагаючись пригадати, що такого пообіцяв доньці, що вона у такій ейфорії.

Точно! Ми ж збиралися сьогодні поїхати на ковзанку. Дав слово доньці, що покатаємося на ковзанах.

Телепень! Як можна забути?

Як тепер сказати дитині, що не можу виконати обіцянку? Треба ж їхати до Богдани перепрошувати. 

Дідько! Все через цю ціпу образливу. Нажалілася братові, то мені тепер перед Жасміною незручно. 

Від жінок суцільні проблеми. Сподіваюся, Жасміна виросте не такою. 

На щастя, вже зараз помічаю, що від матінки успадкувала тільки лялькове личко та великі, сині очі. 

Тим часом Жасміна продовжує лепетати, у мене не вистачає духу перервати мрії маленької принцеси. 

- Татку, я вже уявляю, як будемо кружляти по ковзанці. Візьмемо ковзани напрокат, але хочу свої. До речі, у мене нога виросла на цілий розмір. Ми з Агатою сьогодні купили мені нові чобітки. Я їх взула. 

Не витримавши, кажу Жасміні: 

- Сонечко моє, сьогодні не вийде…

Замовкаю, помітивши вираз обличчя доньки. Помітно такий докір, що хочу провалитися крізь підлогу кабінету. 

- Тату, ти дав слово… - тихо говорить дівчинка, і в очах з’являються сльози. 

Скільки б Жасміна не грала у дорослу, вона ображається і має на це право. Я ж дійсно обіцяв… щось підказує, що не вперше. 

- Знаю, - винним голосом відказую, - але, мила, потрібно заїхати до однієї панянки та… 

Знову замовкаю, коли помічаю зацікавленість в оченятах доньки. Давно я не говорив, що збираюся поїхати зустрітися з жінкою. 

Навіть самому незвично. Після розлучення з Авророю настільки занурився у роботу, що забув про те, що буває особисте життя. 

Хоча до чого тут це, коли запланована мною зустріч являється виключно діловою.

- До кого ти збираєшся? - запитує Жасміна, - можна з тобою? 

- Ні. Краще не варто, - відказую, але донька перебиває. 

- Тату, ти сказав, що цей вечір проведемо разом і що я можу сама вибрати, як саме. Вирішила, що підемо на ковзанку. Ти кажеш, що ковзанки не буде, нехай. Але цей вечір ми, все одно, можемо провести разом. Тоді ти не порушиш обіцянку. Що скажеш? 

- Підловила, - погоджуюся, заправляючи білявий локон доньки, - поїдемо разом. Але якщо тобі там буде нудно… 

- Не буде, - поспіхом відказує Жасміна, - дякую, татку.