Розділ 5.

Олег.

Неділя стала найщасливішим днем у моєму житті за останні кілька років. Маю сподівання, що не тільки для мене, але й для Жасміни. 

Провів з донькою цілий день, і цей день виявився вартим усіх мільйонних контрактів. Звісно, кілька разів телефонували, доводилося розмовляти та відволікатися. Але це не зіпсувало того щастя, що ми разом. 

Пішли з Жасміною до торговельного центру, в якому весь останній поверх займав дитячий світ. Гойдалки, атракціони, фотозони та все те, що радує маленьких клієнтів. За яких платять дорослі. 

Із задоволенням оплачував всі примхи доні. Для чого ж ще заробляю гроші, як не для неї? Після атракціонів пішли до кафе, де замовили торт з морозива та інші солодощі. 

Але найбільший сюрприз стався, коли вийшли з торговельного центру. На вже майже темній вулиці пішов сніг. Перший сніг у цьому році. 

Жасміна сяяла від щастя. Тримаючи в обіймах Топтика, бігала і підставляла долоню під падаючі сніжинки. 

- Мила, не захоплюйся, ще застудишся, - «увімкнув» сурового батька, - завтра у школу, не забула.

Дівчинка, поглянувши на мене, підбігає і обхоплює рученятами. 

- Дякую, - шепоче, - дякую, тату. Це найкращий день у моєму житті. Тому що ти поруч. 

Піднімаю малу на руки, дивлюся у великі блакитні очі. Потім робимо «цьомик» носами. Це наш кодовий жест, коли хочемо показати, наскільки любимо одне одного. 

- Я завжди поруч, - кажу, притискаючи до себе доньку, - навіть на відстані думаю про тебе, моє золото. 

Тоді почувався на вершині щастя, з якої довелося спуститися вже у понеділок. Початок тижня виявився дуже активним, постійно доводилося щось вирішувати. 

Ще дратувала підготовка до Різдва. Грудень тільки розпочався, але я регулярно чув від співробітників, що настав час почати прикрашати кабінети. Також підлеглі планували, хто де проведе святковий вечір. Думали, чи буде корпоратив у компанії. 

Щодо останнього, то провести доведеться. Не можу залишити людей без різдвяного свята, хоча сам ставлюся не дуже позитивно.

Жасміна дуже любить Різдво, і не через подарунки. Тому що на Різдво ми завжди разом. Сидимо під теплим пледом та п’ємо какао. Милуємося, як мерехтять вогники на ялинці. Вона у нас величезна, штучна та дуже красива. 

Тільки заради таких посиденьок із донькою я погоджуюся згаяти стільки часу. Ще ж там Новий рік та інше… навіть не знаю. До біса! На Різдво родини збираються разом, повноцінні родини, в яких є батько та мати, діти. Приходять інші родичі. 

Що у мене? Тільки донька — моя родина. Зі старшим братом та батьками стосунки прохолодні, а згадувати, як саме у цей святковий період мене покинула дружина з немовлям на руках, не дуже приємно. 

Довершенням стало те, що на вечір зателефонував Михайло. Що досить незвично, тому що ми не спілкувалися з ним, як мінімум, місяць. Може, хоче дізнатися, як Жасміна?

Він любить племінницю, але ж у брата свої діти та любляча дружина, тому увага, в першу чергу, зосереджена на них. Брат має те, чого не маю я… Точніше, у плані матеріального ми рівні, але ж не тільки у грошах справа. Брат щасливий з дружиною… 

- Привіт, малий, - голос Михайла звучить привітно, від чого настрій покращується. Адже я люблю своїх близьких, навіть якщо стосунки постійно вимагають реанімації. 

- Привіт, - відказую, - радий, що зателефонував. 

- Готуєшся до Різдва? 

Це просте питання змушує настрій впасти нижче на два рівні. Що за метушня з тим Різдвом? 

- Мишко, до Різдва майже місяць. Початок грудня, а всі наче показилися. 

- Як Жасміна? Вже, мабуть, про дядька забула. 

- З нею все добре. Про дядька, тобто про тебе, запитувала нещодавно. Приїдь у гості і сам переконайся. 

- Як особисте життя? 

- Відвали!

На це недолуге питання точно не збираюся відповідати. Михайло сам знає, як у мене справи з цим. До речі, йому Аврора ніколи не подобалася. Про це не соромився говорити. 

- Бачу, мій молодший братик без настрою, як це завжди буває. 

- Я тільки-но всівся перевести дух за чашкою кави, як ти дістаєш недолугими питаннями, - надувся, не приховуючи непривітності у голосі. 

- До речі, щодо кави, - перевів розмову Михайло, - хто тобі її приносить? Тільки не кажи, що сам її собі робиш. 

- Що поганого у тому, щоб трошки постаратися та зробити каву самостійно? Але цим займається моя секретарка. 

- Олег, каву приносити повинна особиста помічниця. Асистентка, що завжди у курсі особистих справ боса. Розумна дівчина, яка завжди знає, як діяти та яким чином догодити начальнику. 

- Де таку візьмеш? - неохоче промовляю, - я думав, що потрібна помічниця, але зараз, під кінець року, знайти… 

- Вважай, що я це зробив за тебе, - говорить брат, - підібрав дівчину, якій ціни немає. Тобі потрібно тільки взяти її на роботу.

- Ти це зробив, не спитавши мене?