6

- Вибачте, вибачте, - комусь певно вже було так весело, що ця людина не могла контролювати гучність свого голосу, тому навіть попри те, що навколо було достатньо народу, ця особа досягала свого результату - на неї не реально було не звернути уваги. А коли я все ж таки кинула погляд в сторону звуку, то не змогла приховати свого здивування - це був той самий чоловік з песиком. Навіть зараз малого не було помітно так очевидно, але виднілася грудка, яка стирчала з-під пальта... здається, Марка, вірно? - Вибачте, будь ласка, можна вас на секундочку?

Як виявилося, мужик мчав саме за мною з Мілкою, і саме до нас він кричав, щоб зупинити наш шлях додому.

- О, це ж Сіба! - Моя мала відразу радісно зустріла цих двох, точніше чотирилапого вона була задоволена бачити, а двоногий просто йшов в комплекті з пухнастим.

- Що вам потрібно від нас? - Я не була настільки щаслива цій зустрічі, як моя донька, тому відразу стала в бойову стійку та очікувала чергових нападок та провокацій. Адже якщо чоловік тут, то десь поряд має бути його скажена самка, еге ж? Ми з Тамарою ходимо парою, ніяк інакше?

- Вибачте, будь ласка, що відриваю вас від святкувань, але я б хотів перепросити за нашу минулу зустріч. Еріка повелася не гідно й мені дуже соромно за неї, - скоромовкою вимовив Марк, і я вкотре була здивована тим, як ці двоє живуть у двох та будують якісь відносини. Адже вони кардинально різні, якщо та Еріка божевільна та на всю голову відбита баба, то цей чоловік доволі галантний та відчувається, що він добра людина. Навіть зараз той факт, що він мчав за нами просто заради того, щоб ще раз вибачитися, це доволі багато означає. Не кожен визнає помилки, це факт, а ще важче визнавати помилки своїх коханих перед іншими людьми та за це щиро перепрошувати.

- Гаразд, вибачення прийняті, а тепер ми можемо бути вільні? - Ця фраза була моїм балансом між тим, щоб прийняти вибачення Марка, але водночас не показувати йому ніяким чином, що я без тями від його вчинку.

- Одну секунду, - і при цьому чоловік повернувся до моєї доньки, - я можу попросити тебе потримати Сібу пару секунд? Тобі не буде важко?

- Що ви..., - я хотіла було заперечити замість малечі, адже це могло бути черговим моральним ударом для дівчинки. Вона вже вкотре могла потримати на руках свою мрію й вкотре за вечір залишитися ні з чим. Навіщо так підривати психіку дитини?

- Ні, не буде, не буде, - очі доньки моментально загорілися вогником, і як тільки песик опинився у її руках, як вона розпливлася в посмішці, ніби зустріла свого доброго, старого друга.

- Дякую, ти йому відразу сподобалася, Сіба не хотів полишати твоїх обіймів, йому настільки сподобалося бути поряд з тобою, - від слів Марка дитина ще ширше почала усміхатися, хоча я думала, що ширше вже не реально, а сам чоловік почав порпатися в пакеті, який він тримав в другій руці, - я б хотів, щоб мої вибачення були щирими та приємними, тому дещо придбав вам.

- Ой, ні, не потрібно, дякую, але ні, - я почала заперечувати, бо не хотіла були зобов'язаною цій людині за якісь матеріальні речі, але йому вочевидь вже було наплювати на мої слова.

- Це ось тобі, щиро тобі дякую, що допомогла зупинити Сібу, він деколи мегаактивний і я з ним не справляюся, - і мужик простягнув Мілці іграшкового песика, точно копію малого, якого тримала донька на руках, а потім обернувся до мене, - і я вам безмежно вдячний за цю прекрасну дитину, яка зупинила мого песика, а ще більше дякую за те, що адекватно себе поводили з тією божевільною. 

І на цих словах він простягнув мені чималих розмірів снігову кулю, де була зображена родина у кількості трьох осіб, яка спускалася з засніжених гірок і це все відбувалося під акомпанемент новорічно-різдвяних пісень. Це було дійсно дуже красиво, я не могла цього не відмітити.

- Дякую, дуже приємно, - я не змогла сховати посмішку, яка сама по собі намалювалася на моєму обличчі. Сюрпризи, що для мене, що для моєї доньки були дійсно класними, та і ця людина навпроти випромінювала позитивні емоції. Я б сказала новорічно-оптимістичні. - Не переймаєтеся, що зараз тут може появитися ваша супутниця та дати вам по шапці за "божевільну"? 

- Доведеться виплигувати з парашутом з літака заради такої можливості. А знаючи Еріку та її любов до грошей, то вона скоріше посмакує відходи від песиків, ніж втратить можливість погріти свою п'яту точку на Мальдівах, - чоловік взагалі не збентежився на моїх словах про його супутницю, а навпаки мене кинув у ступор своїм визнанням про свою я так розумію колишню кохану.

- А що ж так, ваші шляхи розійшлися? - Не знаю чому, але захотілося трішки впихнути свого носика в їхні любовні справи.

- Як в морі кораблі, - підтвердив чоловік, і на його губах заграла задоволена усмішка, судячи з усього, він давно планував позбутися від своєї дівчини, а тут така вдала можливість підвернулася, - до речі, щодо кораблів, можливо ми могли б десь неподалік пришвартуватися та дещо зігрітися? Як ви дивитеся на цю пропозицію?

- Ну навіть не знаю..., - якась ніби потойбічна сила не дала мені відразу відмовитися від даної пропозиції, хоча раціональне мислення прямо волало про те, що це варто зробити.

- Я знаю неподалік один гарний заклад, де і тортики дуже смачні, і кісточки є в наявності, а судячи з усього, то цих двох вже не розлучити, - я за розмовою з Марком навіть дещо забула про те, що в метрі від нас стоїть Мілка з песиком на руках, тому як тільки чоловік звернув на це увагу, як я відразу замилувалася цією картиною. Цим двом настільки було наплювати на всіх підряд, навіть на мене з Марком, що словами навіть важко передати. Донька щось наполегливо розповідала Сібі, а той уважно її слухав й навіть вушком не вів, настільки був зацікавлений в тому, що промовляє дитина.

Певно вперше після народження Мілки я змогла відпустити ситуацію й послухалася свого серця... Чи було це помилкою, чи ні це вже буде зрозуміло згодом, але в цю мить я вирішила дослухатися до того, що відходило від самого серця...