4

Та все ж варто трішки нахилитися до цієї солодкої парочки, як я помічаю, що це явно не той пес, про якого подумала, що я, що моя донька. Він дуже схожий на собачку, якого тримав на руках той мерзотник в машині, але все ж такий це не він. Якщо той песик був практично весь рудий, в деяких місцях тільки більш світла шерсть, то от в цього чотирилапого на лобику є біла плямка, яку не реально не помітити. Та і по розмірах цей собака менший від того, що ми бачили хвилин двадцять тому, тож все-таки це не Джерсі.

- Марк, Марк, ось він, - ніби на підтвердження моїх думок перед нами з'являється якась жінка, можливо вона звичайно і дівчина, але макіяжу стільки на її обличчі, що ця людина автоматично стає старше на пару років як мінімум від свого реального віку. Це її бойове розфарбування відразу впадає в очі, все настільки яскраве, ніби вона сьогодні буде заміняти головну ялинку міста, навколо якої народ буде водити хороводи.

- Фух, ну слава Богу, - за цією ходячою розфарбовкою з'являється і чоловік, судячи з усього - Марк, який теж явно готувався ретельно до зустрічі нового року, але не настільки прискіпливо, як його партнерка.

- Віддай пса сюди, - без привітань, без якогось доброго слова жінка починає лізти до моєї доньки за собачкою з явним бажанням відібрати малого в Мілки.

- Ні, це мій Джерсі, не віддам, - дитина явно не збирається просто так віддавати мрію, яка у неї була на радарах останні пів року, саме тому відхиляється від ляльки Барбі та не дає їй забрати свого нового друга. З яким їй все-таки доведеться розлучитися...

- Це ніякий не Джерсі, це Сіба, віддай сюди! - Ця баба хапає мою дочку за руку та починає тягнути до себе, і це стає останньою краплею, яка виводить мене з себе буквально за секунду.

- Відвали від неї! - Я відштовхую своєю рукою граблю цієї ідіотки й стаю перед донькою, щоб ця божевільна не спробувала ще раз навіть пальцем доторкнутися до моєї дитини.

- А ти ще хто така? - Ця скажена навіть не думала, що хтось може так вчинити з нею красунею, тому на її писку явно читається здивування вперемішку з не прихованим обуренням.

- Я мати цієї дівчинки! І якщо ти ще хоч раз до неї доторкнешся, то я зроблю все від себе залежне, щоб у тебе більше не було можливості когось образити своїми гидкими мацаками! - Я не знаю, що мною рухає в цей момент, чи то злість, яка накопичилися у мене на тих двох покидьків, які нас обдурили, чи те, що ця писанка силою намагалася забрати пса з рук моєї дитини, але я готова вчепитися своїми пазурами їй в пику! Це можливо поганий приклад для дитини, яка все це споглядає, але я точно не дам її ображати всяким місцевим дурепам.

- Що ти сказала, овечка тупорила? - Бабисько теж не збирається пасувати переді мною, тому робить крок до мене і я усвідомлюю, що сутички не уникнути. 

- Ти певно щось сплутала, я точно не воджуся у твоєму стаді, - але плювати, я готова вимісити свою злість на цій дурепі, тож нехай хоч сіпнеться.

Я не вважаю правильним розв'язувати проблеми бійками та кулаками, завжди думала, що можна все вирішити конструктивним діалогом, тим більше коли це стосується дорослих людей, але судячи з усього наразі так не вийде, адже ця квочка вже рушила на мене з бісовими оченятами, які горять від злості.

- Гей, гей, ви що собі надумали? - В останню мить, коли я вже думала, що нічого не перешкодить нашій бійці, в гру вступає мужик, який до цього просто тупо витріщався на все те, що тут відбувалося. Він стає між мною та цією розфарбованою, таким чином, що баба приховується за його спиною, а його погляд спрямований прямо мені у вічі. - Я перепрошую за Еріку, у неї сьогодні просто важкий день, я можу забрати свого песика? Він зірвався у нас з повідця й втік, і якби не ваша дочка, то не знаю, що було б... Сіба ще маленький, дуже жвавий.

- Чого ти з нею сюсюкаєшся? Забирай свого пса й пішли звідси! У нас скоро має рейс! - Якщо цей Марк на певну дещицю часу заспокоїв мене своїми вибаченнями й спокійними словами, то все дуже швидко зіпсувала його квочка, яка почала бурчати за спиною, і почала обходити свого партнера, щоб повторити спробу дібратися до мене. Правда мужик дуже вчасно зупинив її перегородивши доступ до мене своїми руками.

- Закрий, будь ласка, рота й постій спокійно, якщо хочеш встигнути на літак, - Марк певно знав, на що варто натиснути в цій ситуації, бо баба все ж таки вгамувала свої таланти й тільки гнівно пропалювала мене своїми очиськами із-за спини чоловіка. - Якщо вам не важко, заберіть у своєї дочки мого песика й віддайте мені. Буду щиро вам вдячний.

Це вже він звернувся до мене, коли усвідомив, що його божевільна трішки заспокоїлася. Хоча на місці мужика я б сильно не розслаблялася, бо я була на межі зриву, якщо це стерво ще хоч раз відкриє свою пельку та образить мене чи мою дочку, то їй доведеться звертатися в салон краси за перукою. Адже я проріджу її бісове волоссячко.

- Сонечко, люба, це не наш Джерсі, - перелаштовуюся на врівноважений стан та обертаюся до доньки, щоб закінчити цей цирк, на який вже споглядає достатня кількість людей, - це песик ось цих от людей, а нашого Джерсі привезуть пізніше. Адже бачиш в цього песика є плямка на голівці, а в нашого песика немає, тож це не наш Джерсі.

- Справді? - Мілка все ще тримає міцно-міцно Сібу на руках, який явно не хоче полишати ці теплі обійми та тулиться до доньки, і починає розглядати його голівку на предмет правдивості моїх слів.

- Так, справді, - я простягаю руку, щоб погладити собачку й заодно показати цю плямку, яка стає головною ознакою, що це точно не наш малий, - ось бачиш, в нього тут світла плямка, а в нашого Джерсі такої плямки немає. Тож давай віддам Сібу його господарям, а то їм сумно без нього.

Наступна картина настільки болюча для мене, що у мене серце починає стукати так сильно, що його гул відбивається десь в районі скронь. Донька ще раз екзаменує песика на предмет плямки, скрушно зітхає і, поцілувавши малого в головку, віддає мені. Хоча таке враження, що і сам Сіба явно не бажає покидати Мілку, лапками тягнеться до малечі, у якої в очах знову збираються сльози. В черговий раз за сьогоднішній вечір...