1

- Мамо, мамо, а ми купимо для Джерсі м'ячика з пискавкою? Я у відео бачила, як песикам подобається гратися з такими м'ячиками, - Мілка все ніяк не заспокоїться, вже ледве не летить по бруківці, так сильно хоче зустрітися зі своїм майбутнім чотирилапим другом.

- Ще один? - Переводжу погляд на доньку та перевіряю чи вона не жартує наді мною, але натомість бачу тільки блискучі очі на личку малої, що означає, що вона загорілася черговою ідеєю, - ми ж вже купили м'ячиків, хіба Джерсі буде їх не достатньо?

М'ячиків, плюшевих та гумових іграшок, різного розміру та виду кісточок, тарілочки для їжі, пиття водички, корму мокрого та сухого... Загалом що тільки не було в нашого майбутнього члена родини, за яким ми прямуємо в центр міста напередодні нового року. 

Я ще пів року тому пообіцяла доньці собачку, але мала захотіла таку породу, якої довго не було не те що в нашому місті, а навіть в країні, тому з цим виникли деякі проблемки. Я пропонувала Мілкі на заміну якогось другого песика, якого можна було дістати куди легше та куди швидше, але дитина категорично вертіла головою та відмовлялася приймати якісь інші варіанти. Тільки ця порода, тільки так. Спочатку донька крутила носом, що так довго доводиться очікувати її собачку, але з часом все ж усвідомила, що задля здійснення заповітного бажання варто почекати, тому все робила для того, щоб він все-таки появився у неї. Гарна поведінка в садочку, допомога мені у побуті, бо я самотужки її виховую, тож робота і господарство на моїх плечах, і мала добилася своєї заповітної цілі.

- Ні, адже це не простий м'ячик, а з пискавкою, Джерсі буде натискати на нього і той буде пискати, і Джерсі буде радіти та виляти хвостиком від щастя, - деколи я відчуваю якісь змішані відчуття, ніби це не я доросла жінка, а саме Мілка, і от наразі саме такий момент, бо донька так по поличках розкладає мені інформацію, ніби я дуб-дерево, яке взагалі нічого не розуміє у вихованні песиків та якому краще стояти осторонь та не влізати не у свої справи.

- Ну якщо буде виляти хвостиком від щастя, то тоді гаразд, трішки пізніше купимо цього м'ячика з пискавкою, - ну як відмовиш цьому маленькому щастю у цьому невеличкому проханні?

- Сьогодні купимо, так? Відразу після того, як заберемо Джерсі?

- Сьогодні ні, адже я не взяла коштів на м'ячик, - мені й так було бентежно нести ту велику суму грошей в кишені, яку я взяла для купівлі малого. Ця порода добряче б'є по бюджету сім'ї, але якщо я вже пообіцяла доньці, то варто дотримуватися свого слова. Я саме так вчила малу, а хто як не мати може стати найкращим прикладом для неї?

- Я подумала про це, - вимовляє Мілочка й зупиняється посеред бульвару, та так різко, що чоловік, який йшов позаду нас, ледве не налетів на малу, в останню чергу тільки встиг оминути неочікувану перепону на шляху.

- Будь ласка, вибачте, з прийдешнім, - перепрошую у мужичка та посміхаюся, щоб не створювати конфліктну ситуацію, а потім повертаюся до доньки, - зайчику, ти про що? Про що ти подумала?

- Про м'ячик з пискавкою для Джерсі, - малій плювати на всіх і вся навколо, на її обличчі грає переможна усмішка, в той час, як вона дістає свою скарбничку з рюкзака, - я взяла свої кошти, які збирала протягом року. Там має вистачити.

- Гаразд, сонечко, - присідаю навпочіпки біля дитини та допомагаю їй засунути скарбничку назад в портфель, - якщо магазин ще буде відчинений після того, як ми заберемо Джерсі, то ми неодмінно зайдемо в нього та купимо м'ячика. Я тобі обіцяю.

- Дякую, мамочко, - мала кидається до мене на шию та притискає так міцно-міцно до себе, що у мене мимоволі починають збиратися сльози на очах.

Ну от як можна не радіти таким моментам поруч з цим маленьким золотом? Як можна хоча б в думках подумати, щоб образити цю радість? Я не усвідомлювала цього, на відміну від мого колишнього чоловіка, який без угризання совісті покинув нас напризволяще...

А поділитися з вами певним секретом? Так ось, слухайте, він кинув мене та доньку напередодні нового року, саме тридцять першого грудня за шість годин до опівночі, акурат для того, щоб зустріти новий рік у новій родині... Так-так, вам не здалося, у нього була інша родина на стороні, яку він до пори до часу приховував від мене, а потім вибрав ту сім'ю й покинув нашу...

І як після цього вірити в те, що трапляються дива в новорічну ніч? Для мене це сто відсотків найгірший день в році. Всі навколо сміються, радіють прийдешньому та веселяться на повну котушку, а мене кожного року гризе сумління за те, що я вибрала хибну персону для свого шлюбу, і наслідки тепер відгрібає моя донька, яка живе без батька й тільки зі сльозами на очах спостерігає за тим, як інші діти мають повноцінну родину, де є мама та тато, де є гармонія у почуттях та відносинах...