Думки про літо

Для тих, хто народився влітку! 

Кінець літа для мене дуже особлива пора. В повітрі вже відчувається наближення осені. Плоди на деревах достигли і валяються в зеленій траві. Небом пливуть величезні білі хмари, нагадуючи фантастичні образи. Такі моменти хочеться запам'ятати назавжди. Вигравіювати на камені або зафіксувати на камеру. Як те, що більше не повернеться. Як дитинство або юність. Коли ще віриш у диво і воно трапляється. Просто так. 

Кінець літа - це наче межа між життям і смертю. Особливо серпень. Місяць, коли народилися або померли багато талановитих людей. Особливо люблю музикантів. В них дивне бачення світу і свого місця в ньому. Дивні ці люди. Та без них не було б пісень, які проникають під шкіру і вчать жити. 

А ще - це місяць мого народження. І України. Також автора акту проголошення незалежності України - Левка Лук'яненка. Це була не просто людина, а затятий борець. Серпневі люди сильні духом. Ми здатні горіти самі і запалювати інших. Та іноді занадто сильно згораємо. 

Я мрію написати історію про вічного музиканта, який рятує творчих людей від вигорання. А сам боїться власної темряви. Як і я, звичайна жінка. Яка дуже любить літо і ненавидить холод як фізичний так і душевний. Моя душа прагне свободи і літа. Вічного літа. А отримую лише самотність. Цей стан повільно роз'їдає все прекрасне в душі. Так не можна. 

Я сиджу в плетеному кріслі на балконі квартири і дивлюся вниз на прекрасний сквер з дивними скульптурами. В руках тримаю філіжанку ароматної кави. Не уявляю без неї свій розпорядок дня. Іноді згадую про того, хто пішов з мого життя, залишився болючі сліди в пам'яті. Чи зможу ще раз когось покохати? Впустити в своє життя? Не варто про це зараз думати. Краще просто насолоджуватися красою літа, слухаючи улюблену музику.