5 О як цікаво

Вже майже підїжаючи до приватної клініки де я стою на  обліку.  Чую що під її стінами вже утворилася черга. А тут щей Стас почав нити ,що йому потрібно  в туалет. Тож паркуюсь ближче до лікарні. І веду свого вагітняшку в туалет. Коли він зайшов бачу красиву брюнетку яка підписує стіну. Вона підводить очі і теж вивчає мене поглядом.

-Я Юля, от це  прикол. Прокинулася сьогодні зранку а я не вагітна. А ти щоб розуміла це моя третя дитина, я вже надумала собі усякого, що може вагітність завмерла ,чи дитина померла. А тут чую крик . Ти собі не уявляєш як я ржала. Потім дивилися новини і ось ми тут. Чекаємо своєї черги до лікаря. Ти пробач, що я на тебе це все виливаю просто я не маю з ким поговорити. Чоловік вічно на роботі. Дітей до уваги не беру ,вони говорять тільки про мультики. А батьки померли давно. Свекруха наче не погана але ж не пожалієшся на її ж сина. То як тебе звати?

А я дивлюсь на неї і розумію ,що я теж після пологів можу стати затурканою жіночкою якій не має з ким поговорити

-Привіт я Каріна. Та в мене теж саме. Тільки різниця в кількості дітей. І мене перша вагітність 

-Ну нічого, де одна дитина там і ще дві. 

Вона видихнула. І якось не весело посміхнулася.

-Ти не подумай я люблю і чоловіка і дітей але деколи хочеться залишитися самій хоч на годину. І тобі я це все розповідаю лише тому що ми більше не побачимося . Ти пробач.

Через хвилину вийшов її чоловік. І вони пішли в своїх справах. А я ще довго прокручувала цю розмову в голові. Я так не хочу.Вийшов Стас і ми пішли у клініку. А там половина людей дуже веселі жінки а інша половина  засмучені чоловіки. Які, увага то плачуть,то сміються,то голосно скрикують коли чують рухи дитини. Я забула сказати що вагітність вела в мене поважна пані і заслужений акушер трішки на пенсії. І от Алла Ігорівна різко відкриває двері кабінету. Оглядає цей цирк і каже 

-Моїї любі, чоловіки ану цить. Ви ж не хворі це всього вагітність природний стан . Чи як ви там казали своїм жінкам. А тепер по суті. Мені не має сенсу говорити з кожним із вас окремо. На даний момент я не знаю як скоро все стане на свої місця. Науковці працюють над вирішенням питання. А сьогодні ми з вами зробимо так. Усіх чоловіків які на сьомому і більше місяців прошу залишиться для огляду. Не хвилюйтеся на крісло вас ніхто не змусить сідати в от зробити УЗД потрібно для того щоб зрозуміти чи вплинуло на  дитину  те що її перемістили від мами до батька. Усіх інших прошу не панікувати. І якщо не має нагальної потреби в огляді їдьте до дому контактні дані у нас є. Вас викличуть. І ще одне рекомендую купити валерянки і пропити. Це зменшить стрес . В тепер всі по домам.

Більшість людей поїхали . І тому числі і ми . Коли я привезла Стаса до дому, накапала ліки, і відправила його відпочивати. А сама взяла пляшку вина і пішла до сусідки. Хоч ми і не сильно дружимо але деколи потрібно перезавантажитися.Стасу не дуже подобається що я до неї ходжу. Яна відкрила двері. І мовчки пропустила мене до квартири. Вже після другої пляшки слова з мене вилітали швидше ніж я встигла подумати в чи варто грузити людину своїми проблемами. Якось ми не дуже обговорювали настільки важливі проблеми. Я розповіла про своє небажання народжувати, про страх втратити себе,про те що боюся спати а раптом мені це сниться і завтра я буду знову вагітна. Яна дивилася на мене якось сумно. Я ніколи не бачила щоб вона плакала. А тут прямо сльози з очей. 

-Яночко що сталося? Тобі набридло слухати мене?Я зараз вже йду. Пробач що гружу тебе своїми проблемами.

Я обійняла її. І вже хотіла встати. Та раптом Яна поклала свою руку на мою.

-Ні ти не розумієш. Ти думаєш мені добре, у тебе є Стас ,скоро буде дитина. А я сама. Посміхаюся людям ,жартую, в коли приходжу до дому, вию від самотності. І все через одну помилку. Я була молода ,зелена думала все життя вперед і. І коли завагітніла зробила аборт. А сьогодні я бізнесмен- вумен без можливості мати дітей . Зате маю гроші. 

Після цих її одкровень ми ще деякий час проговорили і можливо я знайшла подругу. А далі я повернулася до себе. Стас ще спав. І я теж прилягала. Янині слова зачепили мене можливо я все сприймаю вштики. Треба відверто поговорити з Стасом. Це остання думка з якою я і заснула