4 Ці чудові три місяці

А далі я мало , що розуміла адже всі навкруги мені говорять  як це чудово, що буде дитинка. І я обов'язково її полюблю щойно народжу. А мені здається, що всі навколо мене божевільні. Як можна полюбити того хто при своєму народженні доставляє невимовний біль. Це я ще мовчу про токсикоз,перепади настрою,купу різних аналізів які потрібно здати при взятті на облік по вагітності. Та Стасу все ніпочому він далі продовжує ходити на роботу, на якій дуже стомлюється і не має часу на мене. Я не скажу що він геть поганий майбутній батько ні він був зі мною на УЗД, деколи завозив чи забирав мене з лікарні. Також знайшов мені психолога з яким я працюю вже майже три місяці. Не скажу що сильно допомагає. Ну не можу я серйозно ставитися до слів людини. Яка ніколи в своєму житті не зможе народити тому що це чоловік. От іду від нього з прийому,на якому цей чудо-психолог порадив мені вже в дорослому віці побороти свої страхи за допомогою того щоб знову подивитися відео пологів. Але вже з чоловіком і його підтримкою. Хоча розумом я і розумію, що логіка в його словах є, але я не можу себе перебороти. Та все змінив один ранок за який я буду вдячна долі ,чи Богу ,чи ще комусь не знаю кому. Прокидаюся і розумію, що щось не так.Не має тошноти, важкості в тілі ,якась я легша хоч і не на багато поправилося. Чую крик з ванної кімнати. Кричить Стас.

-Що це таке? Ні ні цього не може бути. 

Я швидко заходжу у ванну , що вже могло статися? Він же збирався на роботу. Щелепа моя впала донизу дуже швидко, бо я побачила дещо дуже цікаве.Стас сидів на підлозі і тримався за голову. Хитаючись взад- перед. І косо поглядував на свій живіт.А потім підвів погляд на мене і розсміявся. 

-Та я просто трішки поправився ,ну і що що всього за один вечір. 

Я дивлюсь на нього і нічого не розумію. 

-Поясни, що сталося ти кричиш, налякав мене- і я машинально поставила руку на живіт де вже інколи можна було відчути рухи малюка. 

І нічого, я нічого не відчуваю. Я розвертаюся і біжу в спальню де є велике зеркало. Підходжу до нього з якоюсь пересторогою. Може я собі щось вигадала. І не правильно зрозуміла. На ходу знімаю легку шовкову піжаму з шортами. І завмираю мого легкого животика не має. Я протерла очі та вщіпнула себе за руку. Відразу скривилася від легкого болю. Позаду мене стояв Стас і теж розглядав себе в дзеркало. На його ідеальному пресі злегка виднівся маленький горбочок. Він поставив руку на свій живіт і його очі  округлилися. 

-Так ось як це відчувається.

І раптом він обмяк і почав падати на підлогу. Я в останні момент встигла підставити йому плече і затормозити Стасове падіння. Та про те щоб покласти його на ліжко мови не було бо він дуже важкий. Тому я положила його на підлогу і підклала під голову подушку. Нехай відпочине а я поки зайду в Інтернет і подивлюся як лікувати наші зі Стасом галюцинації ну не може це бути правдою. І як тільки я відкрила браузер на мене посипалися посилання на офіційний сайт міністерства охорони здоров'я України. У статті писалося що у двадцять відсотків чоловіків виявили ознаки вагітності. І влада просить усіх чоловіків у яких схожі симптоми звернутися в лікарню. А поки що потрібно зберігати спокій і не панікувати .

Чую що Стас приходить до тями. 

-Каріно мені тут таке наснилося 

-Ні любий це не сон.І перед тим як ти знову втратиш свідомість прошу пересісти на ліжко і я зараз принесу заспокійливе і ми поїдемо у лікарню. 

Стас мене послухав і вже через пів години ми виїхали до лікарні. Не знаю,що це за магія чи збій у системі. Але я хочу щоб вона тривала до самих пологів. Ну і нехай мене вважають стервом але я дуже  на це сподіваюся.